У Сочі завершився десятий, ювілейний, «Кінотавр»,
який під завісу все-таки зумів здивувати розімлілу від спекотного сонця
та великої кількості побаченого публіку. У програмі фестивалю було представлено
близько півтори сотні картин — стрічки основного конкурсу, конкурсу дебютантів,
міжнародного, найкраще з минулого кінофестивалю «Білі стовпи» тощо. Але
особливого ажіотажу довкола конкурсного перегляду не спостерігалося. По-перше,
всі фільми (за винятком, мабуть, «Молоха» Олександра Сокурова) вже широко
пройшли в прокаті, і тому розстановка сил у стані претендентів була практично
очевидною. По-друге, в останній момент Микита Михалков зняв iз конкурсу
свого «Сибірського цирульника», чим позбавив «Кінотавр» основної фестивальної
інтриги (а раптом журі ризикнуло б не дати нетлінному витвору Микити Сергійовича
головний приз, а втім навряд чи). «Цирульника» показали поза конкурсом,
і він одержав приз глядацьких симпатій і почесний диплом фестивалю (і дійсно,
як це я могла засумніватися в лояльності журі).
«Блокпост», за свідченням очевидців, з першого дня й цілком
справедливо ходив у фестивальних лідерах. Це, мабуть, найкраща поки що
картина режисера Олександра Рогожкіна, творця рекордсменів відеопрокату:
«Особливостей національного полювання» та «... риболовлі». Більше того,
«Блокпост» я б назвала найкращою на сьогодні стрічкою про Чечню, і ширше
— про війну в так званих гарячих точках. Режисеру вдалося у фільмі без
напруження, без штучних узагальнень переступити з реалізму в умовність,
притчу, саме ту, яка не вийшла у Сергія Бодрова в «Кавказькому бранці».
Гільдія преси присудила «Блокпосту» свій приз, фільм удостоївся
також спеціальної згадки ФІПРЕССІ й отримав «Золоту троянду» «Кінотавра».
Що стосується найкращої чоловічої ролі, то ще напередодні
фестивалю з великою мірою ймовірності можна було стверджувати, що цього
призу удостоїться Михайло Ульянов. Його Дід у наскрізь соціальному фільмі
Сергія Говорухіна «Ворошиловський стрілець» переводить це кіно в явище
мистецтва. Ульянов грає майстерно й по-акторському з розрахунком. Цей приз
він розділив iз Володимиром Ільїним, з яким все досить кумедно: він — чудовий,
багатогранний актор, якому до снаги зіграти якщо не все, то дуже багато.
І треба ж, щоб Ільїн уже двічі (вперше на «Ніці») отримував приз за роль
у досить посередній комедії Алли Сурикової «Хочу у в'язницю!», де актор
грає геніального винахідника, такого собі сучасного Лівшу, який не через
свою провину переступив закон і добровільно вирішив понести покарання.
Щоправда, в голландській в'язниці.
Журі заснувало також спеціальний приз за акторський ансамбль,
яким нагородило фільм Дениса Євстигнєєва «Мама». Приз за найкращу жіночу
роль отримала Олена Руфанова, яка зіграла Єву Браун у «Молоху». Дія фільму
відбувається протягом одного дня 1942 року на дачі Гітлера в Альпах. Це
типове сокурівське кіно, яке, як відомо, не для всіх. Зате на фестивалях
подібні фільми вітають. Цікаво, що, відправляючи «Молох» у Сочі, режисер
особливо не розраховував бути приголубленим, наголосивши в одному з інтерв'ю,
що його фільм стоїть поза кінематографічним процесом, і тому він позбавлений
будь-яких призових амбіцій.
І ось на закритті фестивалю оголошують володаря Гран-прі:
Олександр Сокуров. На сцену підіймається, намагаючись приховати розгубленість,
продюсер «Молоха» Віктор Сергєєв і повідомляє, що режисер по телефону доручив
йому від призу відмовитися: мовляв, журі, присуджуючи його, керувалося
не художніми, а політичними критеріями. Далі — німа сцена. Так видно було
з телетрансляції закриття.
Наступного ранку я зателефонувала в Сочі, але, на жаль,
ніяких подробиць у прес-службі «Кінотавра» дізнатися не вдалося. Сергєєв
приголомшений і прокоментувати вчинок Сокурова не береться. Проте цей режисер
завжди відрізнявся важким характером і повним набором дивацтв справжнього
генія.
Ризикну висловити одне припущення. В уже згаданому мною
інтерв'ю в словах Олександра Сокурова звучить неприхована образа на рідну
вітчизну, де не надто цікавляться тим, що він робить. От і з «Молохом»:
від закордонних телекомпаній надійшли заявки на телеверсію картини. Сокуров
має намір робити дві серії по 65 хвилин, ввівши нові сюжетні лінії та епізоди,
а російське телебачення мовчить, пожалівся режисер. Взяв та й образився.
Причому настільки, що оконфузив «Кінотавр».
