Олександр ГОНЧАРУК
(Продовження. Початок у № 62 за 3 квітня)
Отже, стрихнін. До 1970 року стимулятори, до класу яких він належить, заборонені не були, і з ними експериментували, хто хотів і як хотів, поки ці експерименти не почали закінчуватися смертями. Втім, уперше стрихнін дав про себе знати ще на Олімпійських іграх 1904 року, коли після фінішу марафонського бігу у переможця американця Тома Нікса почалися судоми, викликані передозуванням стрихніну, й лікарям насилу вдалося вивести спортсмена зі стану коми...
Ну а відлік жертв цього стимулятора почався 1967 року: під час крутого підйому на перевалі Ванту професійної гонки "Тур де Франс" загинув відомий велосипедист Том Симпсон. Ця трагедія й змусила МОК запровадити правило, яке забороняє використання стимуляторів і наркотиків.
Та, як кажуть, закони створюються для того, аби їх обійти. І маса медичних умільців вступила в поєдинок із медичною комісією МОК, створеною для боротьби з допінгом. І це незриме змагання, кінця якому не видно, відбувалося й відбувається сьогодні зі змінним успіхом. Так, були застосовані, а потім попали до "чорного списку" анаболічні стероїди, кофеїн, тестостерон та їх похідні, діуретики, пептидні гормони та багато інших препаратів, також заборонили переливання власної, збагаченої еритроцитами, крові.
І ось тепер - останнє слово допінгової техніки - чоловічий гормон росту. Він дає найбільший ефект, але і шкода від вживання найвища. Гормон росту - гормон гіпофізу - "відповідає" за розвиток м'язів і внутрішніх органів. І в медицині його рекомендують фізично недорозвиненим пацієнтам. Вживання його здоровими людьми у великих дозах веде до таких наслідків, як онкологічні захворювання, порушення в гормональній системі, хвороби крові, ускладнення під час вагітності та пологів... Нерідкі випадки, коли після зловживання цим гормоном багато спортсменок мініатюрної статури мали величезний плід і без хірургічного втручання не могли розродитися. Підступність допінгу в тому, що його надто складно виявити, і, знаючи про це, спортсмени нерідко вдаються саме до нього.
Особливо не гребували у виборі засобів і поголовно "саджали на допінгову голку" спортсменів у колишньому СРСР та НДР. Лише в Німеччині сьогодні можуть бути притягнутими до суду 189 фахівців у галузі легкої атлетики, які підозрюються в причетності до вживання спортсменами заборонених препаратів, що кваліфікується як нанесення тілесних ушкоджень.
Серед тих, кому збираються висунути звинувачення, знаходяться, зокрема, тренери екс-чемпіонки Європи в штовханні ядра Хайді Крігер. Організм спортсменки внаслідок прийому анаболіків зазнав безповоротних фізіологічних змін, і в кінцевому результаті вона наразилась на операцію зі зміни статі, стала "чоловіком". Її тренер Лутц Кюль і лікар Йоахим Вендлер, які й сьогодні займаються підготовкою спортсменів, підозрюються в навмисному нанесенні тілесних ушкоджень, оскільки, на переконання слідчих, знали про можливі наслідки прийому анаболіків.
... Шістнадцятирічна Хайді - крупна та поставна - пишалася статурою, як, проте, й тим, що вона може похвалитися надзвичайною феноменальною силою перед друзями та знайомими. Вона свято вірила у свої виняткові здібності та свого улюбленого тренера Віллі Кюля. Тому, коли той запропонував їй прийняти, нібито зміцнюючий засіб для досягнення рекордних результатів, їй і на думку не спало нічого поганого. Юна спортсменка охоче взяла пігулки й сумлінно почала їх ковтати. Як потім з'ясувалося під час слідства, у перший рік Хайді прийняла 885 міліграмів препарату турінабол, у другий - 1820, а в олімпійському 1984-му (їй тоді вперше вдалося штовхнути ядро за 20 метрів) - уже 2590 мг.
У той час гінекологічні обстеження показували нормальний розвиток (менструальний цикл іще не був порушений) і відмінне здоров'я. Лише одного разу вона була трохи спантеличена, коли лікарі звеліли їй приймати протизаплідні пігулки. "А навіщо вони мені?" - здивувалася дівчина. Парубки були для неї лише друзями-колегами, досвід інтимних стосунків обмежувався поцілунками. Зрозуміло, Хайді не могла знати, що контрацептиви також входили до "програми допінгового забезпечення".
Фахівці з допінгів не прорахувалися: у 21 рік, на загальний подив, Хайді штовхнула ядро на 21 м 10 см, залишивши позаду свою суперницю з Ростока Інес Мюллер, також начинену допінгами.
Але ось що було незвичайно: хоч, як і раніше, вона виглядала як жінка - з високими грудьми та крутими стегнами - спортсменці раптом захотілося одружитися з однією зі своїх подруг. Хайді не фарбувалася, не захоплювалася вбранням, боялася заходити до... жіночого туалету, а 1991-го року, залишивши спорт, викинула всі спідниці та сукні.
А потім була чотиригодинна операція, під час якої хірурги видалили все, що в ній було жіночого. Хайді подала заяву про офіційну зміну статі й стала Андреасом. Ось така сумна історія.
(Далі буде)
