До Києва прибуває новий посол Ватикану
На цьому тижні до Києва прибуде і вручить вірчі грамоти Президенту України Апостольський нунцій (посол) Ватикану архієпископ Іван Юркович, призначений Папою Римським 22 квітня 2004 р.
Іван Юркович народився 10 червня 1952 року в Баньалока-Кочев’є (Словенія). 1977 року став священиком; душпастирював в архідіоцезі Любляны. Захистив докторську дисертацію з канонічного права Католицької церкви; брав участь у створенні російськомовної версії Кодексу канонічного права Римсько-католицької церкви, виданий у середині 90-х рр. російським католицьким видавництвом «Істина і життя». З 1984 року працював на дипломатичній службі Папського престолу — при папських представництвах Кореї, Колумбії, Російській Федерації та у державному секретаріаті Ватикану. З 2001 року — нунцій у Білорусі. Володіє італійською, хорватською, іспанською, німецькою, французькою, англійською і російською мовами. Як відомо, до цього Ватикан в Україні представляв архієпископ Микола Етерович. (Zenit)
Церква налагодить спілкування між людьми
У зв’язку з недавніми акціями протесту в Римі проти приїзду президента Буша та його зовнішньої політики католицький архієпископ Чикаго кардинал Френсіс Джордж висловив занепокоєність з того приводу, що «ми, американці, нездатні зрозуміти, як інші люди бачать нас, ставляться до нас... Виявляючи, що в тому чи іншому місці світу нас не люблять, ми, як правило, не можемо зрозуміти у чому справа: що такого поганого ми зробили, чим дратуємо інших людей... Мабуть справа у тому, що американці мають «погану звичку» добиватися тієї чи іншої мети, часто з найкращими намірами, не задумуючись, що з того вийде. Тому перед вселенською Церквою (Католицькою) стоїть важливе завдання — налагодити, попри всі географічні, соціальні та етнографічні обмеження, спілкування між людьми світу. Адже ми здатні і повинні давати світові більше, ніж даємо зараз, заглиблюючись у свої локальні проблеми.
Впевнений також, що Папа не розуміє тих способів, за допомогою яких американці наводять «порядок» в Іраку. А те, як вони там поводилися із військовополоненими, є джерелом сорому для всіх громадян США, віруючих і невіруючих. Адже ці ганебні акції не мають нічого спільного з тими цінностями, які є фундаментом суспільної свідомості нашого народу. І тому таким важливим і обнадійливим є той факт, що всі порушення людських та Божих законів широко висвітлюються в ЗМІ і справедливо караються». (ЕМІ)
Віра і політика
Сьогодні в американському суспільстві різниця між католиками та протестантами, між юдеями та християнами та ін. перестає бути важливою. Значно більш соціально суттєвим є інший показник — так зване «воцерковлення». Із одного боку — люди дійсно релігійні, ті, які регулярно відвідують свої храми, доми молитви, синагоги, мечеті: католики, які не пропускають мес за будь-якої погоди. На іншому боці ті, які ходять у свої храми іноді або й ніколи не ходять. Саме у цьому ключі ведуться дискусії навколо таких гострих проблем, як права геїв, право на аборти, американський патріотизм та інші питання, пов’язані з так званими «американськими цінностями». Кожна соціальна проблема так чи інакше відбивається у дзеркалі «віра-невір’я».
Цей поділ суспільства поляризував також американську політику, зокрема забарвив теперішню передвиборну президентську кампанію. Республіканці намагаються, досить агресивно, спертися на «віруючих» — президент Буш «залицяється» до них засобами як своєї політики, так і фразеології. Це варто того, адже віруючі американці творять велику групу — на виборах 2000 року кожен із чотирьох виборців був віруючим, який ходить до церви кожного тижня.
У кожного в пам’яті також перемога на виборах Джона Кеннеді, за якого проголосували 80% католиків. (Пізніше Кеннеді постійно підкреслював, що виступає за «абсолютне» розділення держави і церкви і що його політика буде повністю незалежною від Ватикану.) Сьогодні, однак, для кандидата від демократів католика Джона Керрі небезпечними є не протестанти, а саме католики, які не можуть пробачити йому нерегулярне відвідування храму. Деякі католицькі єпископи навіть погрожують відлучити його від причастя за те, що він підтримує право на аборти. У той самий час Буш, який належить до Методистської церкви (протестанти), має підтримку більшості католиків, які кожного тижня ходять на месу. (USA TODAY)
Любомир Гузар не зробить радикальних кроків
Глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ) кардинал Любомир Гузар не збирається проголошувати патріархат УГКЦ без згоди Римської кафедри. «Я не маю наміру починати будь-які радикальні кроки, оскільки не бачу для цього причин», — сказав він, коментуючи візит членів постійного Синоду УГКЦ до Ватикану. Однак, незважаючи на зроблену заяву, кардинал Любомир Гузар вже сьогодні сприймається віруючими та ЗМІ греко-католицької церкви як патріарх.
Як уже повідомлялося, у Ватикані делегацію українських греко-католиків прийняв папа Римський Іван Павло II, який не задовольнив їхнє клопотання щодо надання УГКЦ статусу патріархату. Головною причиною є небажання Римської кафедри погіршувати екуменічні стосунки з церквами Вселенського православ’я. Однак кардинал Гузар вважає, що відмови як такої з боку Римського Папи не було: «Те, що Святіший Отець офіційно заявив про принципову можливість патріархату УКГЦ, свідчить про його наміри надати нам таке право в майбутньому. Кардинал вважає, що УГКЦ має провести серйозну роз’яснювальну роботу серед своїх віруючих стосовно патріаршого устрою церкви. З іншого боку, зазначив він, УГКЦ має намір продовжувати діалог із архієреями православних церков світу, які офіційно виступили проти ідеї патріархату УГКЦ. Найближчим часом їм будуть розіслані листи з докладним описом тих причин, які спонукали Греко-католицьку церкву до змагання за патріарший устрій. Кардинал Гузар сказав, зокрема: «Я вже не раз підкреслював, що для нас патріархат є засобом міжконфесійного діалогу, а не перешкодою на шляху до нього». Коментуючи заяву кардинала Гузара, ЗМІ Російської православної церкви підкреслюють, що глава УГКЦ ніяк не хоче рахуватися з фактом категоричного виступу всіх Помісних Православних церков проти заснування патріархату греко-католиків в Україні, про що було зроблено офіційні заяви. (Деякі коментатори вважають, що ці заяви були просто копіями тексту, підготованого в Московській патріархії — аж занадто вони схожі одна на одну. Тим більш, що переважна більшість Православних церков світу нічого не втрачає у випадку проголошення патріархату греко-католиків в Україні. («NEWSru.com»)
Ватикан відкриває архіви
Святий Престол планує незабаром опублікувати секретні архівні документи ватиканського відділу, який у роки Другої світової війни допомагав військовополоненим. Це буде два томи документів (по 472 сторінки) і вісім DVD-дисків з фотоматеріалами. Архів містить дані про 3 млн. чоловік — 2 млн. військовополонених та їхніх родичів, яким Ватикан допомагав знайти один одного під час війни і після неї. В архіві знаходяться також повідомлення ватиканських дипломатів про відвідування таборів для військовополонених; листи, фотографії і телеграми, повідомлення від іноземних послів, списки імен військовополонених, надані Червоним Хрестом і листи самих в’язнів, повідомляє Католицька служба новин.
У вересні 1939 року Папа Пій XII заснував у Державному секретаріаті Ватикану особливий Відділ інформації про військовополонених», що збирав відомості про військовополонених з метою встановити контакти між ними і їх родинами. Відділ продовжував роботу до 1947 року. 2002 року Папа Іван Павло II вирішив порушити правило про публікацію документів з ватиканського секретного архіву і достроково опублікувати частину матеріалів, пов’язаних з Другою світовою війною.
