Одного разу, десь у 90 х,одна фізична особа, не позбавлена спостережливості, побувала на презентації одного банку. Не просто так, а як власник однієї акції. Здається, коштувала вона 50 зелених, але місткість була разів у 10 вища за нинішню. Грошенятка, загалом, не зайвi. Неможливо передати, з яким пієтетом вимовляли ми слово «акція», ледве чи не на смак відчуваючи спокусливі перспективи.
Чудово пам’ятаю, як прапор банку, що висить у холі престижного готелю, в день презентації реагував на появу гостей, їхнє дихання. Грайливо ворушачись, він своєрідно вітався, тактовно не помічаючи дещо запобігливих і розгублених облич у багатьох. Перед ким? Мабуть, перед хвилями нового часу — адже вони погано плавають і не всі вже навчаться; немолоді, ті взагалі при вході немов набрали в легені повітря й забули видихнути. Реєстратор запропонувала 60-річній парі фірмові стоси з банківським досьє, то вони сором’язливо відмовлялися: нам і однієї вистачить, дякуємо. Спрацьовувала інерція довічної економії. Вони сіли в тихому закутку, немолода жінка склала руки на животі, і обидва принишкли, як перед кабінетом лікаря.
Повз них пробігали випещені юнаки в банківських клубнячках, дорого підстрижені дівочі голівки банківських панночок випромінювали ту особливу впевненість відповідності, яка знову ж не завжди спостерігалася у їхніх гостей-одноліток.
Природно, основні господарі й учасники дебатів — юридичні особи, засновники, власники сотень акцій не юрмилися біля фуршетних столів, але запрошені все одно не розуміли величезної прірви між потоками всередині дійства. Банк, зберігаючи елемент флірту, підтримував, до речі, сплачену з кишень гостей гру в рівність. Коли почалася ділова частина, для людей, якi навіть не знали, що таке маржа, розмова була малозрозуміла. Власники з першого ешелону задавали доповідачам, главі банку скрупульозні, в’їдливі, які ловлять на нюансах, запитання. Воно й зрозуміло — великі гроші ними віддано, ще більші надії ними покладаються на банк, ніхто не хотів ризикувати. Навіть на любительський погляд випадкових романтиків стало зрозуміло — йде гра, в якій і не планувалася участь мрійників, які при слові «акція» впадають у заціпеніння від своїх фантазій, тривожних надій, що цілковито туманили очевидне: самого бажання бути причетними зовсім недостатньо. А втім, формальність додержано — запрошені всі, хто вніс стартову ціну.
Коли розпочали переобирати новий склад наглядової ради, ідея сформулювалася дуже швидко: обрати в раду тих, хто більше вклав. По- своєму, логічно, але міркуючи просто по-житейськи, було очевидним: вони самі вклали, самі й спостерігатимуть за собою. Щоб не вкрали, очевидно. «Гвинтики» (власники 1—3 акцій) скисли. Ситуацією не володіли, їхня незалежна думка нікого не цікавила, але інтелектуальний багаж багатьох, та й проста спостережливість, просигналила: схоже на кидалово.
Щоправда, це стало зрозуміло не відразу. Довгі роки банк присилав нарядні листи, запрошення на звітні конференції з чимось солодким, акції потихеньку клонувалися, потім листування само собою припинилося. У банку мінялися власники, акції все ж заочно розмножувалися безконтактним методом, кожна — перетворилася вже в 70 і більше. Одна миленька деталь: тепер акція коштує не 50 заморських, а 2,5—3 гривні. Тут свій курс.
Проте що тут нового? Давно заяложений сюжет, кому потрібен цей давній досвід? Виявляється, сюжет-то — нетлінка. Кілька років тому розірвала з банком будь-які відносини, на щастя, відносно безкровно, давно забула про його існування. Погралася — так за свої ж... Раптом приходить післяплатою банківський конверт — видали на пошті під розписку. Прочитала, що мені належить відвідати банк, щось переоформити і після цього мені нараховуватимуть аж 0,1% річних. Господи, коли це кінчиться...
А може і самій «припахать» заможненьких хоч на 50 гривень, було б про що згадати. Хоча вже давним-давно знаю значення слова «маржа», а прибутку якось це не принесло. Обдурю банк, не просигналю, що свої списки треба перевіряти ретельніше, що там давно вже не має бути фізичної особи з моїм прізвищем. Отож знайте, що фізичні особи, що колись потрапили в тенета під девізом «копійку вкладеш — мільйон отримаєш», здатні на хуліганство, щоправда, одноклітинне якесь. Проте все логічно і гармонійно — відповідає скромності запропонованих відсотків. І це при такій вислузі років нашого ніжного знайомства. Відчула, як кураж від ідеї поліпшив настрій, так що чекайте в гостини, добродії. Самі запросили, що ж, зіграємо в «або пан, або пропав»...
Романтичну вечерю не обіцяю — знову платити доведеться, а ви ж не один такий розумненький — он їх скільки в телевізорі страждає, плавно перевівши свою творчу неспроможність в політичну активність.
«Зрештою, життя було б нудним, якби не було грубого дифузора чи різкого старту», — випадково прочитала в журналі для автовласників, який лежав поруч. Не знаю, щоправда, що таке дифузор, але він мене вже ніяк не обдурить. Навіть якщо і в коаліції з різким стартом...
