За статистикою, більше половини претендентів, влаштовуючись на роботу, припускаються в резюме деяких неточностей для того, щоб представити свою кар’єру більш гладенькою, ніж вона була насправді. Чи розумно це робити, й як далеко можна заходити у брехні — питає rokfeller.ru? Раптом саме обман перешкодить вам знайти роботу?
Резюме — документ неофіційний. До того ж за цим папірцем, як по одежі, претендента стрічають. Тому, за статистикою, більше за половину кандидатів, бажаючи представити себе в кращому світлі, схильні в резюме перебільшувати й навіть брехати. Чи допомагає це знайти бажану роботу?
Претенденти вважають так: щоб отримати посаду, треба потрапити на співбесіду. А щоб потрапити на співбесіду, необхідно показати себе з кращого боку. Ризик полягає лише в тому, якщо на інтерв’ю обман розкриється, то на роботу не візьмуть. Ну, а якщо не збрехати, то роботи все одно не бачити, як власних вух. Найбільш поширений обман щодо освіти. Більше 70% вакансій вимагають від кандидата ВНЗівського диплома, а він є не в усіх. У той же час досвід роботи за спеціальністю з лихвою окупає відсутність диплома. Але щоб до розгляду досвіду дійшла справа, деякі приписують собі університети, що не існували в реальності.
Що найчастіше спотворюють кандидати?
— «Пристібають» місяць-інший до стажу, щоб приховати періоди змушеного простою;
— завищують оклад і посаду;
— вік;
— приписують службові обов’язки, навички й заслуги;
— винаходять неіснуючих наймачів, у яких ніби працювали...
Природно, резюме доводиться «підстроювати» під вимоги конкретної вакансії. Але в цьому випадку краще уникати прямої брехні, а йти... скажімо так, на невелике спотворення. Часто це всього лише проблема формулювання, яке можна по-різному інтерпретувати.
Наприклад, ви відвідували тренінги з впровадження нових продуктів. У резюме це можна відобразити по-різному:
1) «Відвідував тренінги...»;
2) «Брав участь у впровадженні нових продуктів»;
3) «Маю досвід у сфері запуску нових продуктів».
Перший варіант — правдиве відображення дійсності, але, швидше усього, не надихне роботодавця, якому потрібен кандидат із досвідом запуску цих самих продуктів. Другий — відверта брехня, тому що тренінги ви відвідували, але самі ніколи нічого не впроваджували. Третій — мінімальне спотворення інформації (адже, відвідуючи тренінги, ви, безумовно, придбали досвід). Останнє формулювання з найбільшою ймовірністю приведе до успіху.
Мовчання — золото
Не обов’язково брехати. Можна просто замовчувати про щось, що не хотілося б робити надбанням гласності. Наприклад, про вік. Особливо, якщо він близький до критичної відмітки в 40 — 45 років, коли людина, з одного боку, може ще дуже добре виглядати, бути абсолютно здоровою й працездатною, а з іншого — більшість вакансій призначені претендентам «до 40».
Також можна «випустити з уваги» небажаний досвід роботи: наприклад, якщо ви недовго працювали не за спеціальністю, з пониженням на посаді або швидко звільнилися з компанії (не пройшли випробувальний термін або компанія вам не сподобалася, й ви вважали за краще піти).
Брешіть із розумом
Крім речей, про які треба мовчати, є те, про що, за потребою, доводиться брехати. Це часто стосується специфічних знань, які вимагає певна вакансія (наприклад, певні комп’ютерні програми). Якщо без них вашу кандидатуру не будуть навіть розглядати, то правильно приписати собі необхідні знання. Але пам’ятайте: за «базар» доведеться відповідати — цю інформацію дуже легко перевірити.
Отже, якщо ви приписуєте собі знання програм, якими не володієте, потурбуйтеся двома речами:
1) щоб назва програми була написана без помилок;
2) терміново біжіть учитися — благо, комп’ютерних курсів більше, ніж досить. Можливо, до того моменту, як ви потрапите на співбесіду, інформація перестане бути помилковою. А загалом пам’ятаєте: брехати можна, якщо це необхідно. Але робіть це по-розумному — так, щоб перевірити інформацію не було жодної можливості.
