У світі окрім семи чудес, як відомо, існує ще один реєстр культурно-історичних цінностей. Він містить понад 750 найменувань. Для його створення і поповнення Науково-освітня та Культурна Організація у складі ООН (UNESCO) уже понад тридцять років співпрацює з державами світу. Найвидатніші об’єкти, які мають особливу цінність для людства і потребують охорони, вносять до Списку Світової Спадщини. Об’єкти для Списку відбирають за двома групами критеріїв.
За допомогою критеріїв культурологічної цінності відбирають об’єкти, які є досягненнями інженерної думки, архітектури чи аграрної діяльності. За цими критеріями до Списку було внесено єгипетські піраміди та ансамбль історичного центру Львова. Другу групу критеріїв являють собою природні властивості об’єктів, не порушені діяльністю людини. Згідно з цими критеріями, до Списку було відібрано Великий Кораловий Риф в Австралії та плавні Дельти Дунаю. Зрідка до Списку вносили також об’єкти, які володіють цінними властивостями за двома критеріями. Так роблять, якщо об’єкт, зберігаючи видатні природні ознаки, змінений розумною і високо естетичною діяльністю людини. Прикладами цієї групи є кілька національних парків (Tikal National Park, Гватемала; Tongariro National Park, Нова Зеландія). Якщо властивості, заради яких об’єкт занесено до Списку, можуть бути втрачені, його переміщують до Списку Світової Спадщини під Загрозою. Це дозволяє зосередити зусилля для його порятунку. До цього тривожного списку у 2001 році було внесено археологічний комплекс долини Баміан (Bamiyan) в Афганістані. Тоді дві древні скульптури Будди було підірвано тут талібами.
Роботи з ведення Списку Світової Спадщини ведуться згідно з Конвенцією «Про захист світової культурної і природної спадщини». Україна ратифікувала її ще у 1988 році. Згідно зі ст. 11 Конвенції, країни-учасниці зобов’язані подавати до Списку Світової Спадщини перелік об’єктів, які підлягають реєстрації, з відповідною документацією. Однак, у Списку є поки лише два українських об’єкти: Кафедральний Собор Святої Софії з Києво-Печерською Лаврою у Києві й згаданий вище історичний центр Львова. Україна володіє також частиною трансграничного об’єкта Світової Спадщини — плавнями дельти Дунаю. Друга частина об’єкту знаходиться в Румунії. На карті Світової Спадщини, поруч із позначеною дванадцятьма об’єктами Польщею, Україна виглядає пустелею, яка не заслуговує уваги. Прогрес у цій справі залежить від самих українців. Ніхто за нас не подаватиме до ЮНЕСКО заявки на реєстрацію наших об’єктів.
Прогрес є справою рук людей неспокійних. Відомий закарпатський учений, Федір Дмитрович Гамор активно відстоює винятковість карпатських букових пралісів. Залишилося їх усього 20 тисяч гектарів. Половина з них зосереджена в Угольсько-Широколужанському масиві Карпатського Біосферного Заповідника, директором якого є Федір Дмитрович. Науково обгрунтованою захопленістю сповнена його нова книга «Праліси». Карпатські праліси мають якщо не всесвітню, то вже безсумнівно всеєвропейську цінність і мають бути включені до Списку Світової Спадщини. Вони надзвичайно цінні для вивчення історії рослинного покриву планети. Цінні і в екологічному плані як остання твердиня дикої природи в центрі Європи. Тут знаходять собі притулок майже всі види копитних континенту і три великих хижаки: вовк, ведмідь і рись. Збереження природних лісів тісно пов’язане також і зі збереженням культурних традицій карпатських народів. Позицію Гамора підтримують вітчизняні та зарубіжні корифеї лісознавства. Передбачається, що заявка включатиме українські, румунські та словацькі масиви пралісів, із яких Угольський буде визначений центральним.
Складання заявки на включення до Списку є дуже складною і копіткою працею, яка вимагає спеціальних знань. Українським експертам уже знайоме розчарування з приводу того, що Комісія відхилила їхні раніше подані заявки через їхню невідповідність вимогам. І от, стараннями Федора Дмитровича на Закарпаття прибули фахівці ЮНЕСКО. Метою їхнього приїзду було ознайомити українських аплікантів із вимогами організації і з процедурою подачі заявки. Учасники заслухали доповіді про нові об’єкти України, запропоновані на внесення до Списку Світової Спадщини.
ПОЛІСЬКА НИЗОВИНА
Полісся є найбільшою болотисто-лісистою низовиною Європи. Тут зосередилися численні та різноманітні болота. Тут народжується і протікає безліч рік. Дрімучі ліси чергуються з широкими лугами. Місця відомі своєю таємничістю та легендами, що відобразилося в романтичній прозі та поезії. Полісся залишається величезним масивом майже не зміненої людиною дикої природи, зосередженням біологічної різноманітності, місцем відпочинку птахів під час перельотів. Київським Національним Університетом було запропоновано створити тут трилатеральний, україно-польсько-білоруський, природний об’єкт Світової Спадщини під назвою Поліська низовина. Його територія буде понад 250 тисяч гектарів і охопить в Україні відомі Шацькі озера, Ольманські болота в Білорусі та Поліський національний парк у Польщі.
АСКАНІЯ-НОВА
Ця маленька (11 тисяч га) ділянка дикого степу під назвою Асканія-Нова є біосферним заповідником, найстаршим об’єктом природо-заповідного фонду України. Його поважний вік відлічують з 1889 року. Тоді цей заповідник заснував Фрідріх Фальц-Фейн. Подальша доля Причорноморсько-Приазовської сухостепової провінції України склалася так, що її первозданний вигляд зберігся лише в Асканії. Тут 90% земель ніколи не знали плуга. Збереження степу в Асканії виявилося значним для всього Європейського континенту. Незважаючи на невеликий розмір, Асканія-Нова залишається найбільшою в Європі ділянкою типчаково-ковилового степу, що зберігся — реліктового флоро- фауністичного комплексу. Дирекція заповідника представляє Асканію-Нову як кандидата до Списку Світової Спадщини.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНДРОПАРК «СОФІЇВКА»
Рукотворні ландшафти Національного дендропарку Софіївка вже понад 200 років продовжують захоплювати відвідувачів. Парк площею у 169 га розташований у місті Умань Черкаської області на берегах річки Кам’янки. Розподіл паркового простору пов’язаний з ідейно-художнім задумом. Польський архітектор Людвіг Метцель річками, озерами, скульптурами, гротами та островами зобразив образи і події гомерівської Одіссеї. Це відрізняє Софію від французьких пейзажних парків ХVII століття, де скульптура та інші елементи освітлювали тематику античної міфології. Дирекція парку також має намір добиватися для Софіївки високої номінації об’єкту Культурної Спадщини.
КАНЬЙОНИ СМОТРИЧА ТА ДНІСТРА
Річка Смотрич, ліва притока Дністра, утворила надзвичайно мальовничий каньйон із крутими, місцями прямовисними скелями висотою до 100 м і більше. Історія цих околиць сягає часів Древньої Греції. Хоч палеонтологи знаходять тут ще більш древні поселення. З нині існуючих пам’ятників історії найбільш відома Кам’янець-Подільська фортеця, згадана в документах з 1374 року. Є тут Бакотський скельний монастир ХIV століття, Панівецький замок ХVI століття, всього — понад 300 історико- архітектурних пам’ятників. У самому Кам’янці є понад 200 історико-архітектурних об’єктів, які входять до Національного історико-архітектурного заповідника. Унікальні ці околиці і в природному відношенні. Вапнякові скелі околиць є ні чим іншим, як маловідомим гігантським кораловим рифом. Аналогом може слугувати Великий Бар’єрний риф біля берегів Австралії. Однак український риф доступний сухопутним спостерігачам. Представлена від Кам’янець-Подільського Педагогічного Університету доповідь містить упевненість, що ці землі, площею до 75 тисяч га заслуговують бути представленими у Списку Світової Спадщини.
Учасники семінару роз’їхалися додому. Вони повезли з собою схвалення колег та корисні критичні зауваження експертів. Попереду велика і копітка праця з підготовки об’єктів до представлення Комітету ЮНЕСКО.
