У цей час світ переживає чергову технологічну революцію, ключовим елементом якої є передача, обробка та використання інформації. На наших очах відбувається становлення нового суспільства — інформаційного, заснованого на об’єднання в мережу інтелектуальних ресурсів людства. Все це приводить не тільки до змін економічних і соціальних умов життєдіяльності, але й до нової філософії життя і шляхів розвитку світової цивілізації. Як і інші технологічні революції — поява двигуна внутрішнього згоряння або електрики, нова революція примушує переосмислювати багато які усталені архетипи поведінки та господарювання і будувати найрізноманітніші футурологічні прогнози і альтернативні оцінки. Єдність думок існує лише з одного ключового моменту цієї революції — необхідність і важливість всесвітньої мережі, або Інтернету, визнається всіма.
Фактично, інформаційна революція й розпочалася з появою Інтернету. Інтернет стає ключовим елементом у забезпеченні особистої та корпоративної комунікації, неосяжним сховищем і джерелом інформації, середовищем навчання та організації бізнесу, і навіть для певної частини людей — середовищем мешкання.
Кількість вузлів Інтернету і учасників цього ринку стає одним з найважливіших показників рівня розвитку країни. Ступінь розвитку цього середовища характеризує й ступінь розвитку демократії. Інтернет руйнує ієрархічну побудову суспільства індустріальної епохи, але, як і будь-які якісно нові технології, містить у собі разом із величезними можливостями й певні небезпеки.
Інтернет перетворюється на аналог колективного несвідомого, і залежно від уміння поводитися з ним існують два шляхи: або розум людини поглинається Інтернетом, захоплюючи людську особистість і розчиняючи її у світі віртуальної реальності, або Інтернет стає засобом найпотужнішого розширення ресурсів людини.
Іншими словами, він починає виконувати роль природної інтерфейсної системи, необмежено розширюючи можливості органів чуття людини.
Інтернет дозволяє:
1. Практично миттєво вступати в контакти з будь-яким користувачем Інтернету в будь- якій точці земної кулі, проводити Інтернет-конференції і наради в режимі реального часу і в мультимедійному режимі.
2. Отримувати доступ до необмеженого обсягу інформації.
3. Спілкуватися з будь-якими референтними групами і представниками різних еліт, тим самим ліквідуючи чинник статусних відмінностей. Однак з’являється інший негативний чинник — користувачі Інтернету одержують завдяки йому статусну перевагу порівняно з іншими членами суспільства.
4. Використовувати його як знаряддя дозвілля і розваги.
5. Виступати в ролі навчального інструменту: користувач за власним бажанням може формувати будь-які освітні програми із залученням фахівців різного рівня.
6. Здійснювати ведення бізнесу: бізнесова комерція, банківські платежі, електронна торгівля акціями тощо, тобто те, що отримало назву «business to business».
7. Рекламувати товари та послуги.
8. Забезпечувати особистий мобільний зв’язок і підвищувати комфорт існування, аж до забезпечення дистанційного управління роботою побутової техніки, автомобілем, здійснювати контроль за дітьми тощо.
9. Значно підвищувати ефективність взаємодії громадян та уряду, оперативно реагувати на зміни ситуації в різних регіонах країни і адекватно враховувати мотиваційні настрої в суспільстві.
10. Організовувати ЗМІ в режимі реального часу.
Не дивно, що, володіючи такими можливостями і ресурсами, Інтернет надзвичайно бурхливо розвивається, тим самим ще збільшуючи свої можливості.
За станом на березень 2000 року в світі існувало близько 5 млн. Web-серверів (мережевих серверів), а загальне число представлених у мережі Інтернету Web-сторінок складало близько 1 млрд.
1999 року Інтернетом користувалися 200 млн. чол., з них майже половина припадає на США. В теперішній час кількість корестувачив сеті перевищило 400 млн., з них у США — більш 150 млн.
В Україні на 1 квітня 2000 року орієнтовна кількість Web- серверів складала від 3,5 до 4,5 тис., а загальне число Web-сторінок сягнуло 1 млн.
Проте незважаючи на динамічний розвиток середовища Інтернету в Україні, воно суттєво відстає від інших розвинутих країн.
За даними Всесвітнього банку, число вузлів Інтернету, що припадають на 10 тис. чоловік за станом на січень 1999 р., складало: в США — 1131,5; в Німеччині — 160; в Японії — 133,5; в Польщі — 28; в Росії — 10, а в Україні — всього лише 3,13. Чи не правда, цей показник дуже наочно відображає рівень життя у зазначених країнах?
При цьому більша частина учасників ринку Інтернету знаходиться в Києві, за числом сайтів у домені ua Київ (kiev.ua) набагато випереджає інші міста України. А в багатьох обласних центрах число сайтів можна перелічити на пальцях.
Проте це середовище в Україні активно розвивається і самоорганізовується. Якщо на заході розвитку Інтернету сприяють вимоги бізнесового середовища, то в Україні потужним стимулом до залучення нових користувачів є політичний чинник — наприклад, касетний скандал різко збільшив число звертань до електронних ЗМІ.
Об’єднання провайдерів України в асоціацію ІнАУ і створення ними точки обміну Інтернет- трафіком також виявилося додатковим чинником розвитку контент-проектів.
Ключовою ланкою в роботі з інформаційними ресурсами Інтернету є пошукова система.
1 лютого 2001 року в УНІАН компанія УкрНет презентувала запуск першої черги web-холдингу «Аванпорт» (Помилка! Джерело посилання не знайдено), ключовою ланкою цього контент-проекту є пошукова безкоштовна система, призначена для роботи трьома мовами: українською, російською і англійською, що охоплює понад 6000 сайтів у домені ua.
Розробники нової системи намагалися врахувати переваги вже існуючих в українському Інтернеті пошукових систем і додатково надають можливість пошуку не тільки за описами сайтів, але й за допомогою зображення та музичних сайтів. Пошук українською і російською мовами підтримується з урахуванням морфології. Відмінною рисою зазначеної системи є надання не тільки опису ресурсу щодо його відвідуваності, що дозволяє додатково оцінити достовірність, вірогідність і корисність інформації, але й можливості для кожного зареєстрованого сайту організувати пошук і по своєму сайту, і по всьому українському Інтернету. При цьому є можливість підтримання настройки призначеного для користувача інтерфейсу. Також нова пошукова система дозволяє здійснювати реконструкцію тексту. Таким чином, поява на українському ринку ще однієї потужної пошукової системи, безперечно, додасть динамізму розвитку та вдосконаленню цих систем.
Крім цього, зазначений холдинг надає до послуг користувача найбільший портал щодо працевлаштування, автопортал, портал розваг і центр обміну інформацією та спілкування в режимі реального часу.
На даному прикладі ми бачимо, що збільшення потужності українського Інтернету залучає до нього більше користувачів, які, в свою чергу, стимулюють розвиток сервісного обслуговування і розвиток усього Інтернет-простору України.
Інтернетне середовище в наш час є потужним чинником розвитку світової економіки. При цьому останнім часом спостерігається переусвідомлення напрямків діяльності фірм, пов’язаних із цим віртуальним ринком. Так, не виправдалися надії на ефективне використання електронної комерції серед таких груп товарів, як одяг, у зв’язку з чим фірма «Levi Strauss» згорнула діяльність із продажу своєї продукції через Інтернет. У той же час основна частка ринку інформаційних технологій припадає саме на розробки в інтернетному середовищі, зокрема веб-дизайн, розвиток ЗМІ, контент-проекти, рекламу, торгівлю акціями без посередництва біржі абощо.
Успішність розвитку українського Інтернету насамперед залежить не тільки від динаміки розвитку цього середовища в Києві, але й від активного підключення до цього середовища інших регіональних центрів. Потрібно відзначити, що ця проблема знаходить розуміння і на державному рівні, підтвердженням чому є Указ Президента «Про заходи щодо розвитку національного складника глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р.
Однак широкому розвитку мережі Інтернет в Україні заважає насамперед надто низька купівельна спроможність населення і легендарні «погані дороги», тобто погані комунікаційні канали. І якщо уряд Сінгапура проводить акцію щодо безкоштовного підключення 30 тис. найбідніших сімей, щоб не допустити їх інформаційної ізоляції, то для України це поки залишається нездійсненною мрією.
У той же час законодавче забезпечення роботи в інтернетному середовищі, інтернетизація шкіл, організація оптоволоконного зв’язку між містами України — це цілком під силу державі, особливо якщо врахувати малопотужність українських фірм. Цими та іншими питаннями зараз активно займається Державний комітет зв’язку та інформатизації України. Проте з урахуванням обсягу виділених у бюджеті на 2001 рік коштів на національну програму інформатизації (16 коп. на кожного жителя України) навряд чи можна чекати великого прориву в цьому напрямку найближчим часом.
