Доповідач Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Ханне Северинсен нещодавно побувала в Україні у складі передвиборчої місії Спеціального комітету ПАРЄ з питань спостереження за достроковими виборами в Україні. Чи будуть в Україні вересневі вибори вільними та чесними, як стверджують українські лідери? Які недоліки потрібно усунути для цього і чи зможе це зробити ЦВК? Чи спроможна українська політична еліта змінити Конституцію і прийняти певні закони, щоб запровадити в Україні справжню систему стримувань і противаг між Президентом та прем’єр-міністром і загалом грати за правилами? Чому в Україні потрібна нова виборча система і яка саме? Чи можливо в Україні домогтися того, щоб бізнесмени займалися бізнесом, а політики — політикою? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Ханне СЕВЕРИНСЕН.
— Така можливість є, але гадаю, що кожен повинен добре усвідомлювати, що при домінуванні у регіонах однієї партії можуть бути спроби зловживання правилами для голосування вдома та підробки списку виборців. Усі повинні це розуміти. Ми мали розмову з членами Центральної виборчої комісії (ЦВК) і спонукали їх створити спеціальну процедуру за для того, щоб запобігти можливому зловживанню.
— Чи вірите ви в таку можливість? Адже Указом Президента парламент розпущено.
— З моєї точки зору, необов’язково змінювати закон, якщо ЦВК погодиться зробити деякі обмеження. Оскільки їхнім обов’язком є забезпечення вільних та чесних виборів.
— Чи пообіцяли вам це зробити у комісії?
— Мені здається, що з нами погодився лише голова. Тому я би радила Центральній виборчій комісії сформулювати певні правила для того, щоб прояснити, яким чином, з одного боку, має голосувати виборець, і з іншого боку, яким чином уникнути зловживання.
— А ви особисто вірите в те, що Україна стане іншою державою після виборів?
— Ні, боюся, що парламент матиме приблизно такий самий склад. Та я гадаю, це змусить усі партії знайти згоду та справжній компроміс після виборів. Адже вони не можуть повторюватися і проводити нові вибори. Тож вони мусять вирішувати проблеми.
— Пані Северинсен, як ви вважаєте, чи зможе українська політична еліта змінити Конституцію і прийняти певні закони, щоб запровадити в Україні справжню систему стримувань і противаг між президентом та прем’єр-міністром?
— Україна, як член Ради Європи, повинна мати чіткий розподіл влади. Має бути чітка Конституція, і Рада Європи повинна допомогти вам у досягненні цього. Якщо говорити про різні політичні сили, то я відкрила наявність бажання знайти широке рішення після виборів. Тож у нас є надія. І я відчуваю, що повинна бути оптимісткою, інакше, питається, що я роблю в цій країні?
— Рада Європи вже багато чого рекомендувала для України, включаючи питання Конституції. Чи бачите ви користь з цих рекомендацій?
— Мушу сказати, що протягом усіх цих років ми були спокійні. Може, занадто спокійні. Сподіваюся, ми зможемо стати в пригоді, як моральна сила і допомогти усім партіям, у найкращих інтересах для України, знайти рішення, як у новій Конституції розділити повноваження між гілками влади. Та спочатку їм потрібно вирішити між собою, яку систему в державі вони хочуть: президентську чи парламентську. Мушу зазначити, що протягом років я дедалі більше переконуюсь, що вам потрібна також нова система політичних виборів. Я сумніваюся, чи це компетенція Ради Європи, оскільки існують різні системи, приміром англійська, французька та німецька. Та зараз я принаймні бачу те, що система, яка існує у вас в Україні, відкриває дуже багато можливостей для корупції. Якби я була виборцем в Україні, я була би дуже незадоволена ситуацією, коли блок визначає усі списки наперед. І порядковий номер у списку визначає можливість бути обраним. У цій системі ви, як виборець, не маєте жодного впливу, і ви мусите обирати пакет, у якому вам подобаються одні, але також дуже не подобаються інші представники. У вас також відсутні міжрегіональні зв’язки. Було б краще, якби ви, замість того, щоб поділяти країну на регіони, покращили зв’язок між тими, кого обирають та партією. Це не мусить бути англійська система. У моїй країні виборці можуть голосувати за конкретну людину у регіональному списку кожної партії. Якщо людина корумпована, її не оберуть.
— Чи не вважаєте ви, що для України, в якій існують регіональні відмінності, кращим був би двопалатний парламент? Між іншим, цю ідею підтримує член Європейського парламенту Адріан Северін.
— Я не впевнена щодо двох палат. Це справа країни — винайти систему, яка б дозволила виборцям мати вплив на місцях. Для цього існує безліч способів. Англійська система не підходить для менших партій. Наприклад, мої друзі-ліберали зі Сполученого Королівства мають дуже малу можливість отримати місця в Парламенті, оскільки їх зазвичай займають представники від двох основних партій, консерваторів або лібералів, і ваш голос не береться до уваги. Я думаю, що в такій країні, як Україна, де існує багато меншин, система має бути пропорційною. Трьохпроцентний поріг раціональний. Але система із закритою кількістю кандидатів не є такою.
— Ви говорили про вплив виборців. Одна політична сила в Україні пропонує народу можливість самому складати Конституцію чи встановлювати політичну систему (президентську або парламентську) шляхом референдуму. Чи не вважаєте ви, що правильним було б, щоб виборці, а не політики, встановлювали політичну систему?
— Питання президентської чи парламентської системи — справа одна. А інша справа — Закон про вибори, як поділяти країну на регіони чи райони і мати пропорційний виборчий округ. З точки зору Конституції, парламент має спочатку все детально обговорити з конституційною комісією і лише потім надсилати до референдуму. Я сподіваюсь на кваліфіковане обговорення, а не тактичне, коли вирішується, коли можна більше виграти — за однієї системи, чи за іншої. Конституція має бути документом тривалої дії, її не слід постійно змінювати. Ви не можете грати з правилами, ви повинні грати за правилами, — цю істину знають усі шанувальники футболу. Система повинна бути вашою власною. Наша справа — не судити, а радити.
— Пані Северинсен, то ви гадаєте, що швейцарський досвід прямої демократії абсолютно не підійде для України?
— Швейцарія — малесенька країна. Деякі швейцарці втомилися від цих референдумів. На мою думку, референдуми повинні проводитися з важливих питань, наприклад, приєднання до Європейського Союзу. Виборці хотіли б відпочити від політики у щоденному житті. Ось чому у вас така система, де ви обираєте когось, хто має вас представляти, вони приймають рішення від вашого імені, ви не погоджуєтеся з ними, але не переобираєте. Так працюють представницькі системи. Я, наприклад, надаю перевагу такому.
— До речі, чи погоджуєтеся ви з іншим твердженням пана Северіна, яке він висловив, протягом свого травневого візиту до Києва, що слабка українська демократія знаходиться під загрозою авторитаризму, популізму та олігархізму?
— Справді, я погоджуся з ним. Ми бачили багато олігархів у політиці. Бізнес і політика надто змішалися у цій країні. Це все через партійну систему, яка дозволяє легко включити олігарха до списків. І виборець не може його викреслити.
— Ви бачите якусь можливість розбити це коло, щоб бізнесмени залишили політику політикам?
— Звісно, людина може бути великим бізнесменом та чесним політиком водночас. Та не тоді, коли ви йдете в політику за привілеями чи імунітетом. Інша річ, на яку я сподіваюся, це те, щоб програми більше орієнтувалися на цінності, ніж на гасла про підняття пенсій, зарплат, тощо. У Раді Європи ми розділяємо лінії цінностей консерваторів, лібералів та соціалістів. Та якщо ви поглянете на основні партійні блоки в Україні, вони всередині барвисті. В дійсності, виборець мусить обирати між східним чи західним механізмом.
— А як щодо вашої доповіді про ситуацію в Україні, яку ви презентуватимете у Раді Європи?
— Планувалося зробити цю доповідь у вересні цього року, але оскільки ми мусили складати термінову доповідь у квітні, наступна доповідь подаватиметься аж наступного року. Не може бути й мови про те, щоб робити доповідь у жовтні. Гадаю, коли сформується новий парламент, ми приїдемо і складемо нову доповідь.
— Пані Северинсен, що ви думаєте про справу Гонгадзе? В одному зі своїх інтерв’ю «Дню» ви сказали, що якщо цю справу не розкриють, не може бути й мови про панування закону в Україні.
— Занадто різко сказано. Та насправді я дуже занепокоєна владою закону в Україні. Думаю, що це одне з питань, що потребує розгляду Ради Європи. Влада закону — це важливе питання, оскільки доки ви не будете певні, що суддя неупереджений і, що правосуддя може здійснюватися, люди не почуватимуться безпечно у правовій системі. Це погано для демократії. В дійсності, іноді ми перебільшуємо значення виборів у порівнянні з владою закону.
— Ви знайомі з ситуацією в Україні. Конституційний суд не працював тоді, коли його рішення мало велике значення під час політичної кризи. Тож Президент, прем’єр-міністр та спікер парламенту погодилися провести дострокові вибори. Зараз, перед виборами, чи бачите ви, що українська політична еліта грає за домовленостями, а якщо взяти ширше — за правилами?
— У своїй доповіді ми повідомляли, що в Україні існує погана тенденція грати з правилами, а не за правилами. Це проблема. У порівнянні з багатьма країнами, більшістю країн, конституція — це арена гри, де ви маєте певні правила гри і граєте за ними. Та в Україні Конституція — це футбол. І це недобре, тому я вважаю, що багато українців втомилися від цієї гри з законністю: спочатку правила встановлюють, потім змінюють, або влаштовують бої чи інтерпретації. З правилами, які постійно змінюються, ніхто не може довіряти конституційним установам. Ось чому закон і довіра дуже важливі. Один з уроків, який я зрозуміла, є те, що такі речі потребують часу. Сто років тому перехідний конституційний період у моїй країні теж забрав час. Ви також повинні набувати певного досвіду — політичну історію, коли приймаєте рішення. Тож не здавайтеся. Також з’явиться нове покоління, яке надасть вам нового досвіду, як поводитися.
— Тож ви вірите, що народ може примусити еліту грати за правилами?
— Так, і я гадаю, що олігархи теж побачать переваги вести з часом легальні ігри на рівних правах.
