Питання — хто саме буде новим італійським прем’єр-міністром у вже 59-му уряді за повоєнну історію країни — ще не закрито. В разі, коли праві не здобудуть вирішальної більшості в Сенаті, теоретичні шанси ще залишаються у лівоцентристів на чолі з екс-мером Рима Франческо Рутеллі. Хоча в це вже мало хто вірить.
Італійські біржі поки що ніяк не зреагували на можливість створення правого уряду в країні. Навпаки, більшість прогнозів, наведених в італійській пресі, свідчать, що бізнес зацікавлений у будь-якому, але чітко визначеному результаті — тобто, стабільності. Країна втомилася від непевного стану, створеного передвиборними баталіями, говорилося в багатьох коментарях з цього приводу.
У той же час при перших новинах стосовно можливої перемоги Берлусконі заколивалися позиції євро на Токійській валютній біржі. Власне, вступ Італії до зони євро у всьому світі сприймався як видатний успіх правлячої лівоцентристської коаліції, причому ще напередодні запровадження євро з цього приводу було висловлено досить багато скептицизму. Та й сама по собі ідея запровадження спільної валюти для країн Євросоюзу, як і її коливання стосовно долара (за рік свого існування євро «схуд» майже на чверть) великою мірою асоціюється саме з лівоцентристами.
Питання, що саме цього разу сприяло перемозі правих, ще буде довго дискутуватися. Адже обидва претенденти — і Берлусконі, і Рутеллі — виступали за скорочення податків (щоправда, пропозиції Берлусконі були більш радикальними). І саме з іменем Берлусконі пов’язується чимала кількість скандалів, пов’язаних з фінансовими махінаціями. Щоправда, позитивну роль мiг зіза даними західних інформагентств), що, як казав напередодні виборів сам Берлусконі, робить необов’язковими велику кількість традиційних витрат на роботу прем’єра з державного бюджету. Великій частині жителів Півночі, очевидно, припали до душі вимоги «Форца Італія!», лідером якої є магнат, скоротити імміграцію. Можливо, багатьом до душі євроскептицизм правих. Щоправда, виникає питання — як же бути пам’яталися участю в неофашистському русі? Західна Європа з острахом очікує, що в результаті виборів в Італії, чия економіка займає шосту позицію в світі, політика країни зазнає радикальних змін, а сама лівоцентристська ідея буде переможеною в результаті ланцюгової реакції. Втім, багато хто нагадує, що перший термін керування Берлусконі італійським урядом 1994-го року тривав усього 7 місяців.
