Останні повідомлення про те, що ізраїльська влада заборонила лідеру Палестинської автономії Ясiру Арафату відвідування Вифлеєма для участі у різдвяних торжествах, і що Арафат цю заборону збирається ігнорувати, свідчать про те, що події на Близькому Сході наблизились до точки кипіння. Сторони зберігають кардинально різні погляди і на природу нинішнього конфлікту, і на можливості його урегулювання — при цьому, коли говориться про загальне прагнення до миру і робляться посилання на відповідні плани, не завжди приводиться їх зміст. Для того, щоб отримати нарешті можливість подати і палестинську точку зору з перших рук, «День» звернувся до нещодавно призначеного посла Палестини в Україні пана Валіда Закута, що вручив минулого тижня вірчі грамоти Президенту України. Потрібно визнати, що трактування паном Закутом української позиції дещо відрізняється від офіційної, висловленої днями в інтерв’ю «Дню» спецпредставником України на Близькому Сході Віктором Нагайчуком (при тому, що Київ дійсно підтримує ідею створення Палестинської держави). Своє інтерв’ю «Дню» пан Закут розпочав з обгрунтування необхідності відкриття у Києві Посольства Палестини:
— Спочатку українська сторона наполягала, щоб Палестина була представлена у Києві просто консульством або ж дипломатичним представництвом. Але ми категорично проти прийняття подібних рішень. Ми виходили з того, що наші відносини мають дуже довгу історію, ще з часів Радянського Союзу. Крім того, між Президентом України Леонідом Кучмою та лідером Палестини Ясіром Арафатом склалися дуже дружні контакти. До того ж, Палестина вже має посольства у всіх країнах Східної Європи.
— Минулого тижня відбулася ваша зустріч з українським Президентом, на якій ви вручили вірчі грамоти. Які основні питання порушувалися під час вашої розмови?
— Це була дуже тепла зустріч. Почав розмову Президент України. Він привітав присутність посла Палестини в Україні, висловив розуміння визвольної боротьби нашого народу. Кучма завірив, що Україна відіграватиме найважливішу роль на Близькому Сході, повідомивши, що Україна має план врегулювання близькосхідного конфлікту. Кучма вважає, що потрібно зупинити агресію проти палестинського народу. Він висловив переконання у необхідності створення незалежної держави Палестини. Він також підкреслив, що зустрічався з Ясіром Арафатом три чи чотири рази і вважає палестинського керівника своїм другом.
— Чи вважає Ясір Арафат своїм другом Леоніда Кучму?
— Так, він вважає його своїм близьким другом. На зустрічі з вашим президентом я передав усне вітання Арафата, в якому висловлено подяку за відкриття посольства. Ми також передали Кучмі запевнення, що наше посольство здiйснюватиме полiтику проти тероризму. Наш стратегічний вибір — мир, до якого можна прийти тільки через переговори.
— Ви вже зустрічалися з послом Ізраїлю?
— Ні, я не збираюся з нею знайомитися доти, поки Ізраїль не припинить агресію проти палестинського народу, поки не буде виконано положення доповіді Мітчелла, план Тенета, поки вони не сядуть за стіл переговорів. Тоді я не бачу проблем, щоб зустрітися з ізраїльським послом. Тим більше, що я маю певний досвід роботи з ізраїльськими дипломатами. Свого часу я був членом комісії з питань переговорів з Ізраїлем.
— Як ви ставитеся до ідеї проведення ізраїльсько-палестинських переговорів в Україні?
— Ясір Арафат не проти цього. Але все ж таки, як вже сказав палестинський міністр Набіль Шаат під час свого перебування в Україні: нехай переговори проходять де завгодно, але тільки не в Ялті. У нас залишилася в пам’яті горезвісна Ялтинська конференція, коли відбувся поділ світу. Особливо він торкнувся Близького Сходу. Головне ж зараз — зупинити ізраїльську агресію в регіоні. Потім ми готові вести переговори у будь-який момент і в будь-якому місці.
— Ви неодноразово згадували про агресію ізраїльтян відносно палестинців. Чи не вважаєте ви, що новий спалах насильства в регіоні спричинив непоступливу палестинську позицію під час переговорів з попереднім ізраїльським прем’єр-міністром Ехудом Бараком? Не визначив провал переговорів з Бараком прихід до влади в Ізраїлі «невигідного» для палестинців Аріеля Шарона?
— Не думаю, що наша позиція стала передумовою до перемоги Шарона. Ми проводили переговори з Бараком у Кемп- Девіді, до того — у Табо. Відбулися дуже гарячі та серйозні зустрічі. Однак вони провалилися. Палестинська адміністрація звернулася до Барака, щоб підписати спільну заяву, в якій би вказувалося на те, чого конкретно ми вже досягли на переговорах і що ще потрібно обговорювати. Він не погодився. Барак сам собі викопав політичну могилу, саме його коливання на переговорах й спричинили поразку на виборах. Саме коливання Барака принесли нам Шарона. Йому потрібно було бути хоробрішим та розумнішим. Хочу підкреслити, що нам більше нема чого давати Ізраїлю. Навпаки, він повинен повернути нам окуповану землю згідно з прийнятими рішеннями в Осло, Мадриді, резолюціями ООН. Нині територія Палестини займає 22% від справжньої, історичної Палестини. На рештi території Ізраїль збудував свої поселення. Проблема також полягає в тому, що в Ізраїлі немає історичного лідера, який на рівних міг би вести переговори з Ясіром Арафатом. Тільки один політик в Ізраїлі міг би стати цією людиною — Іцхак Рабін. Але його вбили ізраїльські фанатики. Після його загибелі рівень агресії в регіоні виріс. Вони не збираються повертати наші землі. Такий стан і почав давати кисень палестинським, ісламістським фанатикам. Виріс рівень стресу, безвихідності, безпорадності серед палестинців.
— Ясір Арафат у своєму недавньому виступі закликав терористичні угруповання ХАМАС та Ісламський джихад припинити свою діяльність. Чому він не зробив цього раніше?
— А ви як вважаєте, у чому причина нинішньої ситуації — у ХАМАС чи в окупованих землях?
— Я виходжу з нинішньої ситуації на Близькому Сході та з того, що в регіоні повинне припинитися насильство.
— Ви думаєте, заклик Арафата щось вирішить, якщо землі залишаться окупованими? Адже на місці одного ХАМАСу може з’явитися інший. Звідки з’явився ХАМАС? Адже його раніше не було. Усе через ізраїльську окупацію.
— Виходить, діяльність ХАМАС виправдана?
— Ні, ми так не вважаємо. Я б хотів нагадати червень місяць, теракт у Тель-Авіві. Арафат тоді оголосив про припинення вогню, без будь-яких умов Ізраїлю. Він засудив убивство як ізраїльтян, так і палестинців. ХАМАС оголосила, що не виконає заклик Арафата. Я тоді, будучи членом палестинсько-ізраїльської комісії, сам проводив переговори з ХАМАС. Вони погодилися. Водночас Шарон не пішов на зустріч палестинцям і продовжував валити наші будинки, вбивати мирне населення. Він сам провокував насильство. Після подій 11 вересня він вирішив скористатися ситуацією, тим, що увесь світ зосередив увагу на Америці. Він віддав наказ бомбити міста Дженін, Наблус та інші. Шарон шукав будь-якого приводу, щоб спровокувати теракти ХАМАС. Тоді було вбито лідера ХАМАСу Абу Хануда за десять днів до його від’їзду у Вашингтон. У відповідь ХАМАС організував теракт. Сталося те, чого так прагнув Шарон. Тому Арафат віддав зараз залізний наказ зупинити свою діяльність ХАМАС та Ісламському джихаду. Шарон і ХАМАС — своєрідна дія та протидія. Якщо США, ЄС, Росія, Україна, Китай, Японія не будуть докладати зусиль, щоб Шарон заспокоївся, не давав приводів для ХАМАС, то агресії на Близькому Сході не уникнути. Тепер потрібно давити на Шарона. На ХАМАС ми вже надавили. Хто надавить на Шарона? Вважаю, це його останній шанс. Якщо він ним не скористається, чекайте появи в регіоні більш агресивних людей.
— Ясір Арафат має вплив на ХАМАС та Ісламський джихад?
— У Палестині єдиний уряд, і всі повинні йому підкорятися. Проблема в тому, що ХАМАС — дуже засекречена організація, котра має зв’язки із своїми представниками в інших країнах. Але ви повинні також розуміти, що ХАМАС — це не Талібан. ХАМАС — політична організація, у неї є політична програма. Велика частина палестинців — до 75% — за відновлення мирних переговорів. Ми проти терактів в Ізраїлі, але ми маємо право на визвольну боротьбу. Весь палестинський народ воюватиме проти ізраїльської окупації, починаючи від Ясіра Арафата і закінчуючи найменшою дитиною у палестинській родині.
— Чи має ХАМАС широку підтримку серед палестинців?
— Підтримка зростає. Була п’ять відсотків, зараз становить — 20%. Поки Шарон при владі, думаю, така тенденція збережеться й, бiльше того, — зростатиме.
— Палестинська адміністрація робить якісь кроки, щоб переконати Вашингтон надавити на Шарона?
— Звичайно, були, є та будуть такі кроки. Через ЄС, Росію, Японію, арабські країни ми передаємо нашу позицію США. Вони впевнені, що потрібно «натиснути» на ізраїльського прем’єра. Думаю, коли Вашингтон визнає за необхідне, він дасть хід реалізації резолюцій Ради Безпеки ООН, що лежать у забутті вже п’ятдесят років.
— Як ви вважаєте, Шарону та Арафату вдасться уникнути війни?
— Арафат рухається до цього, оскільки він — мирна людина. Але Арафат — керівник окупованого народу. Він докладає максимум зусиль, щоб уникнути втрат з обох боків. Політика Шарона рухається у зворотному напрямку.
