У Болгарії завтра відбудуться загальнонаціональні вибори до парламенту. Увагу світових спостерігачів вони прикували неочікуваним поворотом подій під час передвиборчих перегонів, коли колишній болгарський цар Симеон II вирішив узяти участь у виборах. Мало хто сподівався, що йому вдасться успішно провести передвиборну кампанію, на яку монарху було відведено всього два місяці. Якщо врахувати, скільки сюрпризів приготувала офіційна влада Болгарії коронованому новобранцю в політиці, коли усі його спроби, окрім єдиної, щодо реєстрації політичних сил під його проводом зазнавали краху. У Центрвиборчкомі Болгарії можуть скільки завгодно твердити, що його представники дотримувалися букви закону, коли не реєстрували партійний блок Симеона II. Але всі ці відмови дуже красновмовно натякали на те, що реєстрація надпопулярного серед електорату Симеона II може завдати суттєвого удару по правлячому в країні Союзу Демократичних Сил (СДС). А тому всі «букви» закону намагалися дотримуватися аж надто прискіпливо. У будь-якому випадку побоювання реформаторського СДС були небезпідставними: за більшістю соцопитувань перед веде Національний рух Симеона II, який, судячи з усього, зможе набрати до 40% голосів, тоді як СДС — лише до 20%. Поява болгарського екс- царя на політичній арені країни і навіть усього пострадянського простору стала феноменальною. Жоден із монархів (румунський чи сербський) у країнах колишнього соцтабору, який повертався на батьківщину, не зважувався або не виявляв особливого бажання йти в політику. Симеон II ризикнув і, схоже, недаремно. Принаймні — для себе самого.
Входження Симеона II до активного політичного життя, за його власними словами, жодною мірою не означає зміни нинішнього конституційного устрою країни, з президентсько-парламентської республіки на монархію. (Що у випадку обрання його прем’єр-міністром могло б бути досить очевидним). На думку Симеона II, наразі набагато важливіше подбати про добробут населення, рівень якого, попри помітне поліпшення за роки керівництва СДС, все одно бажає кращого. Програмою Національного руху передбачено так званий план економічного відродження упродовж 800 днів. Як переконує екс-цар, цей термін обрано зовсім не випадково. Як успішний бізнесмен Симеон II переконує, що вже за перший рік можна усвідомити всі прорахунки роботи попередніх керівників і протягом наступних двох років скоординувати зусилля для різкого покращення ситуації. Правда, більшість аналітиків докоряє Національному рухові у розмитості програми, відсутності в ній конкретних пропозицій щодо можливих шляхів розвитку Болгарії, тим більше різкого прогресу, яким монарх намагається прихилити на свій бік виборців. У свою чергу Симеон твердить, що не хотів перенапружувати населення зайвими деталями та малозрозумілими для широкого електорату термінами.
У розпорядженні Симеона II- бізнесмена, який з 1946 р. жив у Іспанії у вигнанні, досить багатий послужний список — компанії в Європі та Африці, його інвестиції присутні в сільському господарстві, промисловості, банківській та готельній сферах. Для пересічного болгарина особа Симеона II символічна, щоб не сказати сакральна.
Претензії Симеона II на прем’єрське крісло цілком можуть бути підтверджені виборцями — і вважається, що перемога його руху на виборах фактично забезпечена. При цьому більшість аналітиків прогнозують, що новий болгарський уряд буде коаліційним за участі СДС, і, можливо, соціалістів або партій, що представляють інтереси циганської та турецької етнічних громад.
