Багаторічний досвід служби тільки в «степах України» мала більшість iз тих, хто сьогодні зі зброєю в руках виконує справжню чоловічу роботу — захищає мир та підтримує стабільність в Республіці Ірак. Зайве казати, що саме цієї роботи у бойових умовах бракує сьогодні військовослужбовцям, які збираються у майбутньому стати основою нових, професійних Збройних сил України. Більшість воїнів в Україні й досі не часто бачить свою зброю. Як правило, це відбувається лише під час несення вартової служби або на полігоні під час проведення стрільб. А реформування Збройних сил України вимагає відбору найпідготовленіших, які становитимуть основу майбутнього війська.
Особовий склад 6-ї окремої механізованої бригади набуває бойового досвіду у повоєнному Іраку. Статистика свідчить, що до прибуття на стародавню землю Месопотамії тільки 6% воїнів з’єднання мали бойовий або миротворчий досвід. Зараз усі військовослужбовці бригади без вийнятку працюють, як кажуть, у «гарячому цеху». Хоча на дворі, за календарем, рання весна, температура доволі висока: вдень сягає до +35 градусів. Службою воїни зайняті практично цілодобово. При цьому автомати солдатів і офіцерів не стоять в пірамідах за гратами, під замком та сигналізацією. Вони завжди при собі, під час сну — приторочені до ліжка. Поступово зброя стає частиною воїна і вже не викликає жахливих відчуттів, як у новачка перед першим пострілом.
Саме тут, в Іраку, кожен відчув на собі справжній тягар військової служби та справжній «смак миротворчості», про який дехто в Україні навіть не має уявлення. В українському контингенті кожен на своєму місці і виконує своє завдання. Тут вже не сховаєшся: один у одного завжди на виду. Якість роботи видно не зі слів, а наочно. Таке поняття як «сачкувати» просто не вживається. Тому що тут, на війні, це практично неможливо.
Миротворці після прибуття до Іраку і заміни попередників з 5-ї омбр одразу приступили до виконання далеко не навчальних завдань. Часу на розкачування та адаптацію, зрозуміло, не було. Все робилося «з коліс» і дуже швидко. Так вимагав стислий графік ротації. Але й цього часу вистачило для нового складу бригади, якою сьогодні в Іраку командує генерал-майор Сергій Островський.
Тільки на ірано-іракському кордоні, перепускному пункті «Арафат», українські вояки разом з підрозділом іракської прикордонної поліції за одну добу перевіряють 7-8 тисяч чоловік та більше півтисячі автомобілів. Загалом же за місяць виконання завдань у провінції Васіт у порушників правопорядку різними підрозділами 6-ї омбр вилучено 38 автоматів Калашникова різних модифікацій, 3 кулемети, 5 великокаліберних зенітних установок, 8 гвинтівок, 2 мисливські рушниці, кілька ручних протитанкових гранатометів, більше 22 тисяч набоїв різного калібру, безліч гранат, 210 касетних мін та 180 протитанкових і протипіхотних мін, 19 кг вибухівки, 15 шабель та приціли нічного бачення. І це ще неповний перелік. Плідно попрацювали й інженерні підрозділи з’єднання, які очолює начальник інженерної служби підполковник В’ячеслав Ковальчук. За місяць роботи ними виявлено та знищено 501 авіаційну бомбу, 20705 артилерійських снарядів різного калібру, 9745 мінометних мін різного калібру, 26 486 протипіхотних і 6109 протитанкових мін, 542 реактивних снаряди, 900 ручних гранат...
Щодня з базового та польових таборів українського миротворчого контингенту виходять десятки конвоїв та патрулів на автомобільній і броньованій техніці. Кожен вихід з табору — це вже виконання бойового завдання, яке вимагає від кожного його учасника підвищеної уваги, зібраності та обережності. Зрозуміло, що бронежилети з боєприпасами, постійно одягнуті шоломи не додають комфорту миротворцям. Буквально за 15 хвилин люди стають мокрими від поту, а після кількох часів перебування у цьому захисті обов’язково необхідний відпочинок і душ. Але безпека воїнів — це питання номер один. Майже усі пам’ятають про нічний напад на український патруль під Ес-Сувейрою. Здавалося б, під товстою бронею БТРів дуже упевнено себе почуваєш — можна і кевларовий шолом скинути і бронепластини з жилетів витягнути. Але коли застосовується бронебійна зброя — справа зовсім інша. В ту ніч особовий склад патруля врятувало тільки те, що усі були в індивідуальній «броні» і у «повній бойовій».
