Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Нас роз’єднує... безкультур’я

Як українці прочитали слова про «тиранію»
7 червня, 2007 - 00:00
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня»

Останнє інтерв’ю російського президента Володимира Путіна дало поживу для дискусій серед українців, хоча й призначалося воно, головним чином, для міжнародної спільноти. Відповідаючи на запитання щодо стану демократії в Росії, російський президент «дзеркально» парирував, що, мовляв, на Заході ситуація ще гірше. Але чомусь зробив головний акцент на сусідній Україні. «Була одна надія на хлопців в Україні, але й ті просто повністю себе дискредитували, там справа йде до суцільної тиранії. Повне порушення Конституції, всіх законів тощо. Після смерті Махатми Ганді поговорити ні з ким», — зазначив Путін.

Дехто в Україні сприйняв слова російського президента всерйоз, а дехто — за жарт. Зокрема, український спікер Олександр Мороз відніс висловлювання про тиранію на рахунок Президента Віктора Ющенко. За словами Мороза, парламент у складі 450 народних депутатів аж ніяк не може уособлювати тиранію. З іншого боку, для голови Комітету з питань європейської інтеграції, члена фракції «Наша Україна» Наталії Прокопович це висловлювання Путіна нічого, крім сміху, не викликає. Так само відноситься до цього Головний редактор журналу «Россия в глобальной политике» Федір Л ук’янов. Російський експерт в інтерв’ю «Дню» сказав, що слова російського президента про тиранію в Україні є сарказмом — специфічним гумором Путіна. Лук’янов вважає, що президент Росії стомився перебувати на цій посаді і відповідати на подібні запитання. Зі свого боку, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр СУШКО сказав «Дню», що таке висловлювання — цілком притаманна Путіну, дещо вульгарна форма втечі від гострих запитань. «Все це дуже дивно, адже при цьому російські лідери вважають, що вони проводять дружню політику стосовно України. Занадто неоднозначно виглядають претензії Росії на те, щоб бути з Україною стратегічним партнером, якщо таким чином дається оцінка внутрішньополітичним процесам», — наголосив український експерт.

Тим часом в Секретаріаті Президента України наголошують, що Україна вважає адекватною оцінку розвитку демократичних процесів, дану на засіданні ПАРЄ і будуть на неї орієнтуватися. Зокрема, суть цієї позиції полягає в тому, що «в Україні демократія не в кризі, а існує кризова ситуація, з функціонуванням певних демократичних інститутів». Про це заявив учора заступник глави секретаріату президента Олександр Чалий, коментуючи заяву Путіна про тиранію в Україні. Відповідаючи на запитання, чи міг це бути жарт, О. Чалий сказав: «Я думаю, що навіть якщо це був жарт, то жарт на рівні президента будь-якої держави завжди має певні офіційні наслідки».

Між тим після інтерв’ю Путіна у відносинах між Україною і Росією сталася ще одна неприємна історія. Позавчора до Росії не пустили Миколу Жулинського, голову Національної ради з питань культури та духовності при президенті України. Це вже другий такий випадок. Раніше в Росію не впустили народного депутата Петра Порошенка, який має бізнес в Росії. Жулинський здійснював приватний візит і хотів відвідати могилу брата дружини, який похований у Пушкіно. Але в аеропорту Санкт-Петербурга Жулинському відмовили у в’їзді на територію Росії.

Жулинський припустив, що це пов’язано з депортацією із Сімферополя напередодні російського політолога, лідера Міжнародного Євразійського руху Олександра Дугіна. «Ніхто мені нічого не пояснював. Чому мені заборонено в’їзд на територію Російської федерації? Жодного вибачення ніхто не попросив. Ніхто не зробив кроку назустріч, щоб якось мірою показати, що є якась елементарна гостинність. А якщо вже не гостинність, то хоча б елементарні умови для перебування там», — розповів він «Дню».

В українському МЗС поділяють обурення Жулинського. «Застосування практики негуманного ставлення російськими компетентними органами в аеропорту м. Санкт-Петербург щодо Жулинського... не відповідає духові українсько-російських відносин та стану існуючого двостороннього діалогу», — йдеться в коментарі зовнішньополітичного відомства України.

І справді, виникає питання: на яких підставах не пустили Жулинського в Росію? За те, що він є радником Президента? І загалом, яким чином, за якими критеріями російські чиновники визначають список небажаних гостей? На думку Ф. Лукьянова, Росія діє за принципом: око за око — ви не пустили нашого, ми не пустимо вашого. Але ж українська сторона завжди давала пояснення, чому вона не пускає тих чи інших російських політиків.

Відтак сьогодні пояснень щодо причин недопуску Жулинського, від російської сторони вимагатиме міністр закордонних справ України Арсеній Яценюк. Про це вчора сказав на брифінгу заступник голови Секретаріату Президента Олександр Чалий.

«Нас повідомили, що він внесений в певний обмежувальний список. Росіяни мотивували це тим, що кожна країна має певний обмежувальний список доступу», — зазначив він. «Ми теж маємо і теж певних російських громадян не допускаємо. Тобто, вони зайняли аналогічну позицію. Причини цього і те, яким чином ми повинні діяти, як два стратегічних партнери, щоб не допускати таких несподіваних речей, я думаю, завтра будуть темою переговорів», — сказав О. Чалий.

Досить дивною є позиція голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Віталія ШИБКА. В інтерв’ю «Дню» він сказав, що першою почала Україна. Щоправда, він вважає, що під дію заборони на в’їзд мають підпадати злочинці. Де ж логіка? І в чому злочин?

Варто звернути увагу, що до російського посла в Україні Віктора Черномирдіна звернувся з листом від імені студентів та професорсько-викладацького складу Національного університету «Острозька академія» ректор Ігор Пасічник. «Студенти та професорсько- викладацький склад нашого університету здивовані та глибоко стурбовані цим фактом, адже уся міжнародна спільнота знає академіка Жулинського, як всесвітньо визнаного вченого, який зробив великий внесок у розвиток не тільки української, а й світової філологічної науки. Ми знаємо Миколу Григоровича як людину, науковця та політичного діяча, який завжди толерантно ставився до російського народу. Особисто академіком Жулинським багато зроблено для зміцнення культурних, освітньо-наукових та духовних зв’язків між українським і російським народами.

Ми переконані, що затримання академіка Жулинського Миколи Григоровича в Росії є прикрим непорозумінням, викликаним некомпетентністю деяких російських чиновників. На жаль, такі непорозуміння жодним чином не сприяють розвитку відносин між братніми слов’янськими народами — українським та російським. Виходячи із вищесказаного, ми вимагаємо від посольства Російської Федерації негайно втрутитися у цю ситуацію, надати дозвіл академіку Жулинському на в’їзд до Росії, а також покарати винних у його затриманні».

Коментуючи ситуацію з Жулинським, вчора Чорномирдін визнав, що російська сторона відігралася за недопуск Дугіна в Україну. Разом з тим він сказав, що поки не має інформації про причини заборони на в’їзд до Росії радниковi українського президента.

Зі свого боку, Жулинський закликав Росію опублікувати списки людей, які не допускаються на її територію для того, щоб «ми знали кому можна туди їхати, а кому не можна». Вчора на прес-конференції він висловив припущення, що в цей список, крім нього, входять інші люди. На його думку, цей список складався у період помаранчевої революції і тому до нього увійшли люди, які брали активну участь у цих подіях.

І справді, якщо обидві країни хочуть розвивати добросусідські відносини, особливо гуманітарні зв’язки, на чому постійно наголошує російське керівництво, то досить дивним виглядає той факт, що саме представника української культури не пустили в Росію. Відтак напрошується висновок, що нас розділяють не різні культури, а старанно культивоване безкультур’я.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: