Автори ідеї Року Польщі в Україні, запланувавши його проведення на час, коли одна держава вступає до Євросоюзу, а інша переживає передвиборну кампанію, водночас кинули обом країнам виклик і взялися відповісти на нього. Наскільки Варшава й Київ готові до системної співпраці, взаємодії економік, суспільств і культур? Наскільки готові бути «разом у Європі», як до цього закликає гасло Року Польщі в Україні?
За словами пана Мирослава Чеха, який досі обіймав посаду уповноваженого міністерства закордонних справ Польщі з проведення Року в Україні (і пішов з неї через велику завантаженість, вважають деякі польські журналісти), в попередні роки Польща проводила сезони своєї культури в Швеції, Австрії, Іспанії. «Рік в Україні — наймасштабніша подібна акція, яка має абсолютно інші акценти: це не просто «державна реклама», а набагато глибша взаємодія», — сказав пан Чех. Саме тому програма Року передбачає проведення багатьох заходів не лише в Києві, а й у регіонах України, а також обмін інформацією щодо європейської інтеграції.
Як відомо, нові масштаби співпраці України й Польщі минулого року проявилися в Іраку. Сьогодні на порядку денному крім, власне, миротворчої складової місії стоїть і отримання контрактів з відбудови Іраку, а в цій справі ані Київ, ані Варшава поки не досягли успіхів. Втім, заступник міністра закордонних справ Польщі пан Богуслав Залеський налаштований оптимістично. «Багато галузей промисловості України й Польщі доповнюють одна одну, зокрема це стосується виробництва зброї, яку можна поставляти для силових структур нового Іраку», — зазначив він, додавши, що з досвіду польської компанії «Бумар», яка програла тендер на поставки для іракської армії, у Варшаві винесли багато уроків. «Також необхідна ініціатива з української сторони. Польський уряд не може змусити жодну компанію до співпраці з українськими колегами, необхідний безпосередній діалог між компаніями», — заявив пан Залеський.
Наголос на безсторонності підходу до ділових контрактів можна почути від польської сторони й у розмові про «Гуту Ченстохову». Богуслав Залеський відзначив, що під час сезонів Польщі у Швеції, шведська компанія «Гріпен» програла в Польщі тендер на продаж літаків. Голова польсько-української міжпарламентської групи Ян Бира, який заявив, що історія з «Гутою» загрожує негативно відбитися на українсько-польських відносинах, втім, виключає «політичний нюанс рішення». «Я вірю в свій уряд і те, що він керувався економічними підставами. В економіці стосунки ні до чого. Важливий тільки зиск», — сказав він. Пан Бира додав, що за його інформацією польський уряд зацікавлений у подальшій співпраці з ІСД. «Компанії представлені пропозиції приватизації шести інших металургійних підприємств», — сказав він.
Зацікавленість польської сторони в інтенсифікації українського експорту й інвестицій відзначає й заступник директора департаменту міжнародної співпраці міністерства економіки Польщі Ельжбета Бодіо. За її словами, минулого року Україна вперше стала партнером номер один для польського експорту, обігнавши Росію. Різниця між поставками польських товарів до України й Росії склала $60 млн. (експорт в Україну сягнув 1 млрд. 555 млн. доларів). Притік польських інвестицій в нашу країну склав 54%, за інформацією пані Бодіо, вони становлять понад $150 млн. Втім, ситуації, подібні до скандалу з акціонуванням львівського універмагу «Магнус», можуть негативно позначитися на двосторонній співпраці, відзначають польські співрозмовники. Стосовно ж впливу євроінтеграції Польщі на зацікавленість в українському ринку, то і Ельжбета Бодіо, і Мирослав Чех переконані, що він буде позитивним. За словами пана Чеха, головна причина такої зацікавленості — дешева робоча сила в Україні. Новий стимул українсько-польській економічній співпраці має надати, зокрема, ухвалення двосторонньої стратегії прикордонної й регіональної співпраці, повідомила пані Бодіо.
Набагато стриманіше у Польщі висловлюються про політичні аспекти співпраці, зокрема, перспективи підтримки прагнення України підвищити на Стамбульському саміті рівень співпраці з НАТО. Ймовірну форму майбутньої взаємодії визначатимуть на конференції у Варшаві, що передуватиме стамбульській зустрічі. Заступник міністра оборони Польщі пан Анджей Товпик заявив, що «Варшава від самого початку готова підтримати бажання України долучитися до Плану дiй з набуття членства». «Втім, зважаючи на хід дискусій, я не знаю, чи саме така форма буде обрана, — додав він. — Розглядаються й інші форми, однією з пропозицій є інтенсифікований діалог. Однак не важливо, як називатиметься форма співпраці. Головне — її наповнення». Пан Товпик повідомив, що в Польщі пильно приглядаються до реформи Збройних сил України, відзначають її позитивний хід і високий рівень військової співпраці Києва з Альянсом. Аналогічної думки дотримуються й незалежні польські експерти, переконані в тому, що подальший крок у Стамбулі буде, але не обов’язково ним стане ПДЧ. Причина такого підходу відома — це прагнення Заходу насамперед побачити прозорі й демократичні вибори в Україні.
Польські співрозмовники в один голос заперечують можливість особливого передвиборного використання політичних заходів, передбачених програмою Року Польщі. «Вибори — внутрішня справа України. Крім того, минули часи, коли ми жили за віршиком: «Прошла весна, настало лето. Спасибо партии за это», — заявив пан Залеський. — Ми глибоко переконані, що демократичні процеси в Україні є незворотними, а рік Польщі працюватиме на зближення суспільств». Польські експерти закликають не робити квапливих висновків з контактів тих чи інших польських і українських політиків. Частина польських еліт сьогодні підтримує Віктора Ющенка, серед його консультантів є польські громадяни. Інша частина виступає проти «Нашої України», а третій — і це також потрібно визнати — поки що байдуже, що відбувається в сусідній державі.
До того ж популярність нинішнього польського уряду падає, в країні можливі дострокові парламентські вибори. Попри нинішню популярність пані Іоланти Квасневської, яка є ймовірним кандидатом «Союзу лівиці демократичної» на президентських виборах наступного року, її висунення не є вирішеною справою. Тим паче поки не випадає говорити про її перемогу. Тому більшість прихильних до України незалежних експертів Польщі закликають рівною мірою як шанувати «відчуття ліктя», притаманну Александру Квасневському здатність не вимагати занадто багато від партнера, так і звертати більше уваги не на особистості, а на закони та правила гри. Адже саме вони визначають життя розвинених суспільств. Таких, які допоможуть Україні й Польщі бути «разом у Європі».
