Нещодавно директорат Європейської комісії з питань європейської політики сусідства і Східної Європи очолив Маркус Корнаро. Завданням Директорату, який називається ще EuropeAid, полягає в наданні фінансової допомоги сусіднім з ЄС країнам, у тому числі Україні. Днями пан Корнаро вперше побував в Україні, щоб встановити робочі контакти і обговорити питання, які стосуються надання допомоги Європейського Союзу Україні. Як в цілому в Брюсселі оцінюють ефективність і корисність програм допомоги Україні, яким програмам надалі буде надаватися пріоритет? Які кошти планує виділити ЄС на допомогу Україні й чи не будуть вони, як це було досі, витрачатися в основному на європейських посередників і експертів? Чи буде існувати зв’язок між прогресом, з яким Україна реалізує реформи, і розміром допомоги, яку ЄС надає чи надаватиме Україні? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю директора директорату EuropeAid Маркуса КОРНАРО.
— Пане Корнаро, ви нещодавно очолили директорат Європейської комісії з питань європейської політики сусідства і Східної Європи. Зазвичай, перш ніж стати до роботи, потрібно оцінити, проінвентаризувати все, що було зроблено досі. Чи можете ви сказати, що така робота директоратом зроблена, і чи зроблена оцінка ефективності використання допомоги, яка надавалася Україні Європейським Союзом?
— Це чудове запитання. Так, справді, ми разом з Україною зробили інвентаризацію усіх програм допомоги. І я мушу сказати, що це було досить амбітне завдання. Нами була зроблена оцінка цілої низки проектів, які фінансувалися в Україні в рамках допомоги ЄС. І, справді, зроблена робота вражає. На щастя, багато з проектів і аспектів діяльності розглянуто за допомогою зовнішньої оцінки. І один із висновків, до якого ми дійшли, полягав у тому, що багато невеликих програм технічної допомоги були дуже корисними на перших етапах реформи державної адміністрації. І я думаю, що вони пережили свій час. Ось чому ми маємо думати про майбутнє, і об’єднати нашу допомогу та бути більше сфокусованим на ключових секторних проблемах, які є у Плані дій Україна — ЄС.
— Чи можете ви назвати пріоритети в наданні допомоги, які бачаться з боку Брюсселя?
— Загалом можна сказати так: важливим є все, що сприяє наближенню України до Європи. У рамках Плану дій Україна — ЄС ми маємо дорожну карту, у якій відзначено низку секторів, що, на мою думку, заслуговують масивної й узгодженої підтримки з боку Європейської комісії. Причому як з використанням технічної допомоги, так і бюджетної підтримки Україні з метою заохотити інші засоби й додати «кисень» у менеджерському сенсі, щоб ефективно реалізувати реформи. До цього можна давати членство України в СОТ. Європа є палким прихильником цього процесу. Я буду більше ніж щасливим, якщо наша теперішня і майбутня допомога сприятиме повній інтеграції України у міжнародний ринок. Я думаю, що це співпадатиме зі вступом України до СОТ і водночас сприятиме розвитку країни на тривалу перспективу. Я вважаю, що третім аспектом буде те, що Україна отримає вигоду від інших нових інструментів, які ми вводимо в рамках Європейської політики добросусідства. Тут мова йде про транскордонне співробітництво, для чого ми маємо зібрати фонди для прикордонних районів від країн ЄС і поєднати їх з допомогою на забезпечення діяльності на українському кордоні. З географічної точки зору очевидно, що Україна є найкращим місцем, яке буде бенефіціантом цього нового інструменту .
— А що ви почули з українського боку? Яку допомогу хотіла б отримати Україна від ЄС?
— В ході цього візиту я не мав планів ідентифікації програм допомоги. Це скоріше була ознайомлювальна місія. Я хотів у більш ширшому плані познайомитися з нашим ключовими партнером, представниками країн-членів ЄС в Україні, їхніми думками і позиціями. Я можу підтвердити, що ми нещодавно остаточно визначили на 2007 рік бюджет допомоги ЄС Україні, який становить 140 млн. євро. Дві третини допомоги припадає на енергетичний сектор. Значна частина допомоги зарезервована на реалізацію угоди про реадмісію і вирішення проблем міграції. Останній сегмент призначений на фінансування «твінінгових» проектів між органами української державної адміністрації в ключових секторах з компетентними органами держав членів ЄС. Все це стосується 2007 року. Щодо 2008 року, то ми маємо обговорити упродовж наступних тижнів і місяців. А зараз ми даємо Україні деякий час на формування уряду, і вже потім детально обговоримо ці плани з новим урядом.
— Ви, мабуть, знаєте, що Україна не зовсім задоволена Європейською політикою сусідства. Деякі українські дипломати та експерти наголошують, що ця політика ставить Україну на один рівень з африканськими країнами. Як ви думаєте, чи зможе Європейський Союз переконати українську владу ефективно і на повну силу використовувати нові інструменти, які пропонує Європейська політика сусідства та партнерства?
— Я буду сподіватися, що так і буде. На мою думку, запропоновані реформи і сектори для співпраці мають сенс самі по собі. Більше того, наші амбіції полягають у тому, щоб ці інструменти були використані в наступні роки і сприяли розвитку України. Я вважаю, що у прагматичних сферах співпраці є багато питань, пов'язаних із нагальними реформами в Україні. Я не боюсь того, що широкий незавершений порядок дня будь-яким чином може зашкодити ефективності інструментів європейської політики сусідства.
— Але деякі українські експерти висловлюють побоювання, що набуття чинності угоди про реадмісію між ЄС та Україною поставить Київ у скрутне становище. Україні доведеться витрачати великі кошти на утримання нелегальних мігрантів, які намагалися потрапити в ЄС і були затримані на кордоні з Україною.
— Я так не думаю. Я не обговорював цього питання під час візиту і такі побоювання не висловлювались під час зустрічей з українськими партнерами. Угоду про реадмісію ЄС і Україна підписали після переговорів. На мою думку, ця угода вигідна Україні, яка зацікавлена мати легальний доступ до ЄС. А якщо буде урегульовано легальний доступ для людей, які хочуть робити бізнес з Європою, то водночас потрібно мати механізм для боротьби з нелегальними мігрантами, які хочуть потрапити в Європу, але за узгодженими правилами мають бути репатрійованими. Я відчуваю, що ми маємо добрі відносини і можу із задоволенням сказати, що ЄС виділив у 2007 році кошти на реалізацію програм, призначених для будівництва об'єктів, програмного забезпечення, навчання, що є підтвердженням цієї політики.
— Деякі експерти стверджують, що 90% із допомоги, яка надається Україні Європейським Союзом, фактично повертається назад через підрядчиків з європейських країн або приходиться на оплату європейських експертів, а решта десять — на українських. Чи буде виправлено цей дисбаланс на користь України?
— Я радий, що ви поставили таке запитання. Заодно я хочу пояснити читачам вашої газети, що це, дійсно, одна з причин, чому ми думаємо про те, як краще організувати майбутню допомогу ЄС Україні. Значна частина нашої допомоги буде призначена на ідентифікацію секторів та програм їх реформування і знаходження згоди щодо пакету з реформування конкретних секторів, а не розвитку через технічну допомогу ЄС. Це робиться з метою обґрунтувати, сприяти і заохочувати процес реформування. Відтак гроші будуть надаватися Україні, що українська влада могла проводити реформи.
— У нас є прислів'я, що не лише в грошах щастя. Чи не думаєте ви, що, окрім надання коштів, ЄС може іншим шляхом надавати допомогу Україні?
— Я вважаю, що допомогова присутність Європейського Союзу в Україні є значно ширшою, ніж те, що надає Європейська Комісія через різні фонди. Існує ціла область комерційних контактів, які виходять за межі фінансових проектів ЄС. І все це має свою цінність само по собі. Я сподіваюсь, що цьому буде сприяти вступ України в СОТ та приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС, угоди щодо якої ми сподіваємося досягти після приєднання України до СОТ. Усе це дуже важливо і є додатковим елементом, який сприятиме розвитку вашої країни. Окрім цього, ми намагаємося сприяти обміну студентів. Це, на мою думку, є дуже цікавою областю. Існує програма «Еразм Світ» (Erasmus-Mundus), яка спочатку була призначена для студентів у середині ЄС. Я задоволений, що ми можемо досить щедро поширити цю програму на Україну. Щороку майже 1000 місць буде доступними для українців, які зможуть навчатися частково чи повністю в Європі. Я думаю, що це буде дуже сприяти взаємному порозумінню. Українці зможуть скористатися збагатитися досвідом отримання освіти і перебування в Європі та використати його в Україні.
— Чи передбачатимуть майбутні програми допомоги сприяння середньому і малому бізнесу в Україні?
— У минулому в нас, дійсно, було багато схем надання допомоги для заснування українських підприємств. Ми також надавали допомогу банкам. Але я не певен, що в майбутньому цьому напрямку буде приділятися велике значення. У ідеалі ми хотіли, щоб це робилося автономно через регуляторну систему і банківський сектор. Наша головна відповідальність полягатиме лише в сприянні тому, щоб малі та середні підприємства мали доступ до європейського ринку. Наприклад, ми створили дуже корисну базу даних доступу до європейського ринку. Навіть дрібний підприємець наприкінці робочого дня може використати Інтернет і познайомитися з європейським ринком і отримати прямий доступ до контактів з європейськими підприємствами. На мою думку, це найкраще, що ми можемо запропонувати.
— Чи буде, на вашу думку, існувати зв'язок між прогресом, з яким Україна реалізує реформи, і величиною допомоги, яку ЄС надає чи надаватиме Україні?
— Очевидно, що існує зв'язок між амбіціями України здійснювати реформування і, з нашого боку, наміром фінансувати ці реформи. Але в цілому нема прямого зв'язку з величиною надаваної ЄС допомоги і темпами реформ в Україні. Ми вважаємо, що реформи у вашій країні будуть довготерміновими. Нічого не може бути зробленим за один місяць чи рік. Я думаю, що значною мірою стратегія розвитку та ефективність допомоги мають розглядатися в середньостроковій перспективі. Ми, принаймні, індикативно до 2010 року вже виділили кошти ЄС. Але це індикативні показники і вони залежатимуть від задоволення, яке ми отримуватимемо від корисності, ефективності використання коштів, призначених на допомогу Україні.
