Таліби залишили Кабул. Опозиційний Північний альянс, який нещодавно контролював лише 10% території Афганістану, за останні чотири дні встановив контроль над майже 40% афганських земель. Щоправда, увійти в Кабул керівництво Північного альянсу своїм військам начебто поки не наказувало. Утриматися від захоплення столиці Північний альянс наполегливо просить Вашингтон, занепокоєний тим, щоб у місті не почалися міжетнічні сутички між переважно пуштунським місцевим населенням і узбеками, таджиками та хазарейцями з опозиційних військ. Білий дім закликає Альянс не входити в місто, поки в ньому не буде створено певну перехідну адміністрацію, що якнайкраще представляла б інтереси мешканців міста, а разом з ними — й усього Афганістану. Однак, як повідомляють міжнародні інформагентства, очевидно, що деякі загони Північного альянсу — вже в Кабулі. У Вашингтоні заявляють, що все ще аналізують різні повідомлення, і лише потім висловлять офіційну реакцію.
Відступаючи з Кабула, таліби захопили з собою вісім заручників — тих самих іноземців, яких звинувачували в пропаганді християнства — а також забрали всі гроші, що зберігалися в сейфах найголовніших державних установ. Те, що не вивезли бойовики мулли Омара, намагаються розграбувати мародери, які з’явилися на вулицях Кабула в перші ж години після відступу талібів. Річ, яку зараз найлегше дістати в столиці Афганістану, — зброя. Стара, викинута колись талібською міліцією, вона все одно загрожує й без того хисткому балансу між представниками різних народностей та різних політичних сил у Кабулі.
Світова спільнота зацікавлена в якнайшвидшому встановленні в столиці Афганістану влади, спроможної забезпечити порядок. Наразі це питання розглядається на сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Визначено, що головна роль у створенні нового кабульського уряду належатиме так званій групі «шість плюс два», до якої входять Китай, Пакистан, Іран, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, а також Росія та США. На зустрічі, що найближчими днями пройде в Європі, ці країни мають виробити спільну позицію стосовно майбутнього Афганістану.
Зараз існує кілька проектів майбутньої влади в Кабулі. США прагнуть створення в Афганістані «Лоя Джирги» — «Великої ради», в якій би старійшини визначили систему подальшого розвитку органів влади в країні. Головна роль у цій структурі, на переконання Вашингтона, має належати колишньому королю Афганістану Захір Шаху. Франція та Велика Британія виступають за тимчасову адміністрацію в Кабулі під егідою ООН та не заперечують проти активної участі в ній екс-монарха. Іран виступає проти залучення Захір Шаха до нової системи управління. Існує також думка, що перелічені вісім країн не спроможні визначити майбутнє Афганістану, й це питання мали б розглядати більше держав, у тому числі — членів Євросоюзу.
Головна проблема сьогодні, без сумніву, полягає не в тому, яка кількість країн вирішуватиме майбутнє Афганістану, а наскільки природними будуть прийняті ними рішення для афганців. Пакистан наголошує на тому, що у майбутньому уряді вирішальну роль мають грати пуштуни, що становлять більшість населення країни. Серед вождів пуштунських племен досі немає єдності щодо того, кого підтримувати, — талібів чи Північний альянс, хоча до останнього часу їхні симпатії явно були на боці мулли Омара. Союзникам Сполучених Штатів серед пуштунських вождів поки що не вдалося заручитися значною підтримкою решти старійшин. Як пише газета «Вашингтон пост», Хамід Карзаї, колишній заступник міністра закордонних справ Афганістану, член одного з провідних пуштунських кланів, який впродовж трьох тижнів намагався завербувати серед племен прибічників антиталібської опозиції й зокрема Захір Шаха, після сутички з талібською міліцією був разом зі своїми людьми евакуйований з країни військовим вертольотом США. Багато старійшин пуштунів звинувачують Карзаї та інших в тому, що вони продалися американцям. Але водночас пуштуни скаржаться, що Сполучені Штати не надають їм достатньої підтримки, зокрема зброї, щоб вони могли воювати проти талібів. У такій ситуації створити за рахунок зовнішнього впливу афганський уряд, лояльний до антитерористичної коаліції та спроможний справді керувати країною, буде надзвичайно нелегко.
Через місяць з лишком після початку антитерористичної операції постала ціла низка питань: по-перше, бен Ладен і його прибічники досі перебувають у безпеці; по-друге, немає жодної ясності стосовно майбутнього Афганістану; по- третє, ніхто не може гарантувати постійну лояльність до міжнародної коаліції Північного альянсу, який сьогодні користується її прихильністю і забезпечується російською зброєю (застарілих зразків, як кажуть у Москві). Навряд чи варто забувати, що свого часу Талібан теж користувався прихильністю Заходу. Не варто забувати й про те, що ніхто не знає, яку далі партію в цій грі розігруватиме Росія.
