Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Учителі та учні

24 лютого, 2000 - 00:00

Сьогодні в Петербурзі ховають відомого політика перебудовних часів Анатолія Собчака — одного з наших телевізійних героїв, людини, до якої ми свого часу звикли, як тепер — до персонажів популярних серіалів. Неодинарна особистість, Собчак був одним із тих, хто перетворював на захоплююче видовище нудну роботу номенклатурного за своїм загалом депутатського союзного форуму... До того ж Собчак виявився одним із небагатьох лібералів, кому вдалося прийти до влади — і не змінити поглядів. Можливо, втрата ним влади в Петербурзі саме із цим і пов’язана.

Ми знали, що Собчак очолює північну столицю Росії, однак мало хто в часи собчаківського мерства звернув увагу на його заступника Володимира Путіна. Тепер у некрологах спеціально відзначають, що Собчак вважав нинішнього в. о. президента Росії своїм вихованцем.

Іронія долі! Політична кар’єра Анатолія Собчака майже в першу чергу пов’язана в нашій пам’яті з його головуванням у депутатській комісії з розслідування подій у Тбілісі. Собчак переконливо довів, що поліцейські функції не мають бути властиві армії, що коли її примушують виконувати їх, це закінчується трагічно і для мирного населення, і для людей зі зброєю.

Володимир Путін ці поліцейські функції повернув армії. Ніде правди діти: генерали також цього прагнули. Вони ніколи не могли подарувати Собчаку засудження саперних лопаток у Тбілісі. Грозний брали вже з допомогою зовсім іншої зброї...

Сьогодні Путін скаже чимало добрих слів про Собчака. Однак ми повинні усвідомлювати: він — не його учень.

Вiталiй ПОРТНИКОВ, «День»
Газета: 
Рубрика: