З нагоди проголошення Італійської Республіки у філармонії посол Італії в Україні П’єтро Джованні Доннічі дав прийом. Поздоровити іменинників зібралося так багато гостей, що навіть довга черга вишикувалася: від входу у фойє до підземного переходу на Європейській площі. Почесна варта карабінерів вітала гостей: українських політиків і політологів, народних депутатів ВР, бізнесменів, діячів науки та культури, а також колег-дипломатів, акредитованих у нашій країні. Коли потік гостей трохи спав, П’єтро Джованні Доннічі дав бліц-інтерв’ю нашій газеті.
— Пане посол, розкажіть, як святкують День проголошення Італійської Республіки у вас на Батьківщині?
— Це головне свято в Італії. Його відзначають на державному рівні, і відбуваються масові народні гуляння: 2 червня у нас у країні вихідній, і тому День Республіки святкують практично в кожній сім’ї. Традиційно цього дня проводиться Римський форум — поряд із Колізеєм проходить військовий парад. Але парад — це зовсім не демонстрація сили й мілітаристської потужності, а італійці пишаються тим, що їхні військові беруть участь у миротворчих місіях у всьому світі під егідою ООН. Салюти, гуляння та феєрверки проходять по всій Італії.
— Розкажіть про пріоритетні напрями в італійсько- українських відносинах.
— Україна — велика європейська держава, країна з величезними ресурсами, розвинутою індустрією, сільським господарством, науковим потенціалом, самобутньою історією, культурою та прекрасними людьми. Наша співпраця з вашою країною відбувається по багатьох векторах: від політики й бізнесу до науки, культури й туризму. З кожним роком зв’язки між нашими країнами стають міцніші, а амплітуда спільних інтересів зростає. Головний ресурс — люди. Контакти італійських підприємців розширяються в різних галузях. Створюються спільні підприємства, проекти не лише в бізнесі й економіці, але і в культурі, освіті, науці. Сьогодні багато італійських компаній хочуть інвестувати в український бізнес. Можна назвати такі напрями, як чорна металургія, будівництво, наука тощо. В Україні є широке поле діяльності, а ми, дипломати, допомагатимемо, аби зв’язки між нашими країнами розширювалися.
(Слід зауважити, що посольство Італії, Італійський інститут культури проводять виставки, концерти, гастролі, спільні творчі проекти. Так у цьому сезоні в Театрі ім. І. Франка народилася вистава «...Я згадую... Амаркорд», музику до якого написав знаменитий італійський композитор Алессіо Влад, що розповідає про долю українок-заробітчанок; великий резонанс викликала фотовиставка «ЮНЕСКО-ІТАЛІЯ», а 6 червня відбудеться прем’єра опери «Бал-маскарад», яку ставить Італо Нунціата (режисер, котрий створив на київській сцені такі резонансні вистави, як «Манон Леско» і «Макбет». — Т.П. )
— Нещодавно у ЗМІ було озвучено статистичні дані, в яких говорилося, що нині в Італії живе три мільйони іммігрантів, і третина з них — українці. Це реалія сьогоднішнього життя...
— Я гадаю, що їх менше. До Італії справді приїжджає багато людей працювати з різних країн. Є серед них немало й вихідців з України. Деякі працюють уже по кілька років. Найчастіше українки влаштовуються в італійські сім’ї, допомагаючи по господарству, доглядаючи за старими та хворими, няньчачи дітей, а чоловіки працюють на будівництвах, у приватних господарствах, на заводах. Як правило, наймачі задоволені своїми працівниками, оскільки українці дуже працелюбні, і з ними вони не мають проблем. Українці, приїжджаючи до нашої країни, роблять свій внесок у економічний розвиток Італії, заробляють гроші, бо не зуміли цього зробити на Батьківщині, однак вони не забувають про дім, фінансово допомагають своїм близьким...
