Літаки російської військово-транспортної авіації у вівторок відлетіли до Косово. Аеродром, на який вони взяли курс — приштинський аеродром Слатіна, — тепер відомий усьому світові як яскравий приклад непередбачуваності у політиці, ознака її «єльцинського стилю» й символ амбіцій російського генералітету.
Ще кілька днів тому питання про приліт російського військового контингенту до Слатіни виглядало невирішеним після того, як російські військові, що проводили зі своїми американськими колегами переговори у Вашингтоні, спробували фактично ревізувати досягнуті у Гельсінкі міністрами закордонних справ і оборони Росії і США домовленості. Це виглядало не по-джентльменськи й саме так повело себе НАТО. Угорщина, Болгарія та Румунія, які нібито погодились спочатку на надання повітряного коридору для російських літаків, раптом відмовились пропускати їх. Стало зрозумілим, що без домовленості із НАТО росіянам все одно не вдасться потрапити до Косово. І от тепер черговий компроміс знайдено. Російські літаки пролетіли через територію України та Румунії. Очевидно, що доведеться домовлятись і щодо спільного командування миротворчими силами — саме це було головною проблемою на переговорах між Москвою і НАТО. Однак очевидно також, наскільки по-різному ставляться до ситуації навколо Косово у Росії та в західних столицях.
З якою критикою дій НАТО під час югославського конфлікту не виступати, однак варто погодитись, що після закінчення бомбардувань, введення військового контингенту до Косово Альянс розглядає ситуацію, як пов'язану саме із миротворчими завданнями. Не можна говорити про великий успіх натовських миротворців — хоча б тому, що серби й цигани продовжують залишати Косово, однак очевидно, що натовський контингент просто здійснює звичайнісінькі поліцейські функції.
У російських політиків і генералів із самого початку була інша мета — довести геополітичну роль своєї країни. «Залишитись на Балканах. Саме так! «Залишитись на Балканах». Про це, як про головне досягнення російської зовнішньої політики, говорив міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов після того, як Рада Федерації дала згоду на розміщення російського миротворчого контингенту в Косово.
Не варто пояснювати, що головною метою миротворчого контингенту є саме встановлення миру у неспокійній провінції. А не сподівання навіть такої значущої країни як Росія, десь залишитись і довести свій вплив на світові справи. Принаймні, до того часу як російські політики оперуватимуть саме такими категоріями, годі й сподіватись на вирішення територіальних та етнічних конфліктів на пострадянському просторі.
Адже російські миротворці знаходяться у кількох «гарячих точках» у СНД.
Знаходяться, щоб залишитись?
