У Луцьку відкрили аптеку-фабрику
Апаратурі, яку тут використовують, у Західній Україні аналогів немає. Так стверджує Михайло Півнюк, директор державного виробничо-торгового об’єднання «Волиньфармпостач», котре в реконструкцію приміщення аптеки № 102, в якій і розмістилася фабрика, вклало із власних прибутків понад 500 тисяч гривень. На Волині в цій фармацевтичній системі діє і 18 так званих «ветеранських» аптек, які відпускають ліки з певними знижками. Нині в аптеці № 102 третину виробничих площ займає просторий торговий зал, решту площі — фабрика з дрібносерійного виробництва ліків. За словами Михайла Півнюка, вони виробляють те, чого не випускають великі фармацевтичні заводи. Це розчини, які потрібні в пологових будинках, операційних, у хірургічних відділеннях. Вони без консервантів і стабілізаторів. Виробництво оснащене за кращими світовими стандартами: лише повітря тут проходить чотири ступені очистки. У виробничі приміщення ведуть шлюзи, доступитися до яких стороннім неможливо. У системі «Волиньфармпостачу» ще кілька аптек виготовляють ліки, якими не торгують приватники. Це той, так би мовити, бізнес, який не роблять приватні аптечні структури. Їм простіше продати «з накруткою» готову лікарську форму. Тому Михайло Півнюк із гордістю розказував, що за виготовленими у них медикаментам (а в асортименті власного виробництва «Волиньфармпостачу» їх понад 100 найменувань) звертаються і пацієнти з Польщі й Білорусі, з інших областей України. Аптека № 102 завжди була закритим закладом, міжлікарняною аптекою. Тут і раніше виготовляли ці ж препарати для лікарняних потреб, проте, за образним висловом директора, радше «у військово-польових умовах». Як, до речі, виготовляють і нині в більшості обласних центрів України. Найсучасніша ж апаратура аптеки-фабрики наразі задіяна лише на третину своєї потужності. За потреби тут можуть збільшити виробництво, виконають замовлення лікарні в потрібних їй обсягах. Придбали великий автоклав, який уміщає 400 пляшечок. Виробництво ліцензоване за найвищими стандартами. Подібне є лише у Києві в одній аптеці, та ось і в Луцьку, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
Фестиваль ковальської майстерності в Донецьку
Парк кованих фігур — одна з найприкметніших принад Донецька, його знають не лише донеччани, а й усі, хто гостював у місті від часу заснування парку 2001 року, — цього вікенду поповнився новими витворами мистецтва. У місті відбувся XIII Міжнародний фестиваль ковальської майстерності, участь в якому взяли понад сто ковалів з України, Росії, Бельгії, Чехії та Голландії. Особливий (із погляду народної нумерології) порядковий номер свята і визначив наперед його містичну тематичну спрямованість, що дозволило розгулятися фантазії митців. Із гаслом «Молотом — та й по марновірству!» вони гуртом заходилися... утілювати забобони в чудернацькі залізні форми, в яких глядачі впізнавали добре відомі сюжети й персонажів. «Я вже втретє на фестивалі в Донецьку, і мені тут дуже подобається. З усіх міст, де відбуваються такі заходи, мені понад усе до вподоби Донецьк: і місто красиве, і люди привітні, — ділиться враженнями сумський коваль Едуард Науменко, що викував величну кобру з розчахнутою пащекою, ладну щомиті кинутися в атаку. — Кобра — це символ мудрості. Вона ніби причаровує вас, гіпнотизує. Тому діти полюбляють біля неї фотографуватися». Загалом по завершенні фестивалю в Донецьку залишиться «чортова дюжина» нових тематичних фігур, а також дві копії знаменитих архітектурних споруд — Біг-Бену та собору Василя Блаженного, що продовжили справу презентації в Донецьку світової архітектури. Відтепер сукупна кількість експонатів у парку перевищила півтори сотні, що поставило питання про додаткові місця для кованих виробів. За словами міського голови Донецька Олександра Лук’янченка, який взяв участь в урочистому відкритті фестивалю, уже розпочалося облаштування нових майданчиків, зокрема, біля ОДА на бульварі ім. Пушкіна, повідомляє Сергій СТУКАНОВ, Донецьк.
Ретроспектива кінохітів Юрія Iллєнка
До 21 вересня у столичному кінотеатрі «Київ» на прохання глядачів (які не змогли потрапити на перегляди «Тижня кіно Юрія Іллєнка» у жовтні минулого року) відбувається ретроспектива стрічок майстра. Програма відкрилася показом нової версії картини «Молитва за гетьмана Мазепу», яка суттєво різниться від фільму, який було представлено 2002 року на Берлінському кінофестивалі і створена Юрієм Герасимовичем незадовго до смерті. Картину представляли відома актриса, удова кінорежисера Людмила Єфіменко, їхні сини — Пилип та Андрій Іллєнки, знаменитий кінорежисер Михайло Іллєнко та інші. До ретроспективних показів увійшло ще сім фільмів Юрія Герасимовича, які сам автор уважав найвищими своїми досягненнями в кінематографії: «Тіні забутих предків», «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Лісова пісня. Мавка», «Легенда про княгиню Ольгу» та «Лебедине озеро. Зона». Усі фільми відновлено цифровим способом у рамках державної програми відновлення та збереження кінематографічної спадщини Юрія Іллєнка. Розклад сеансів розміщено на сайті кінотеатру: http://www.kievkino.com.ua, повідомляє Аліса АНТОНЕНКО.
Урятувати школярів від перенавантаження може... інформаційний запит
Інформаційний запит — це не лише можливість отримати доступ до інформації. Інколи він може стати доволі дієвим методом упливу на ситуацію. Свіжий приклад: розпочався новий навчальний рік, і до «Дня» звернулися батьки учнів 8-го класу Черкаської гімназії № 31. Скаржилися, що діти страшенно втомлюються, адже в них майже щодня по вісім уроків. Тож ми надіслали інформаційний запит до департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради. Відповідь не забарилася. Як повідомив заступник директора департаменту Анатолій Прітченко, відповідно до робочого навчального плану Черкаської гімназії № 31, гранично допустиме навантаження на одного учня 8-го класу становить 34 години на тиждень. «Справді, у розкладі уроків для учнів 8-х класів було допущено перенавантаження. Згідно з робочим навчальним планом, історія України вивчається в обсязі 1,5 години, географія — 1,5, основи здоров’я — 0,5 та основи гуманістичної моралі — 0,5 години на тиждень. Нерівномірний розподіл годин із цих предметів призвів до перенавантаження учнів. Але після того, як ми вказали адміністрації гімназії на недопустимість такого графіка, до розкладу уроків було внесено відповідні зміни», — запевнив Анатолій Прітченко. Батьки школярів цю інформацію підтвердили. Розклад у восьмикласників справді змінився: мають 6 — 7 уроків на день, повідомляє Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси.
