Поки що немає інформації про те, чи вдалося урядові України виконати одну з головних рекомендацій фонду — реструктурувати (бажано — з відстрочкою платежів) свій борг голландському банку ING Bank N.V. Рішення банку очікувалося вчора 28 травня. Судячи з того, що МВФ таки виділив Україні допомогу, а реструктуризацію боргів збирається пов'язати з наданням уже наступного траншу (орієнтовно — в кінці червня), уряд має всі шанси добитися «добровільної» поступливості приватних інвесторів. До речі, західні експерти вже поспішили назвати реструктуризацію боргів ING «генеральною репетицією» перебудови всієї структури інших українських боргових паперів. Примітно, що минулого тижня колишній міністр фінансів США Роберт Рубін, виступаючи перед Конгресом, заявив, що основний донор МВФ — США — категорично проти того, щоб країни-позичальники розплачувалися за свої приватні позики грошима з отриманих кредитів. Він підкреслив, що це зачіпає більш важливу проблему, а саме, чи здатні взагалі такі країни заробляти валюту, щоб виплачувати борги.
Проте не тільки американські кредитори, а й Паризький клуб кредиторів (тобто кредитори-уряди) також закликають розпочати кампанію із реструктуризації міжнародних облігацій країн, які розвиваються, щоб полегшити долю урядів, котрі проводять трансформаційні реформи.
Звичайно, такий настрій «великих» кредиторів щодо кредиторів менших має порадувати країни, подібні до нашої. Справді, всім уже стало зрозуміло, що борги такого розміру, як у нас, котрі з'їдають до 50% всіх бюджетних надходжень, перетворилися не в стимул, а в гальмо реформ. Щоправда, тут є і неприємний момент — у переговорному процесі з приватними кредиторами майже «не працюють» політичні ультиматуми. З ними все набагато простіше: вони погодяться говорити про відстрочку боргів або про нові кредити, тільки якщо будуть розуміти, як їм будуть повертати гроші.
