Столична галерея «Тадзіо» до наступного вівторка надає всім охочим можливість приєднатися до об’єктивного бачення пана Марека. «Об’єктивного» у двох смислах: пошуку та фіксації предмета через систему лінз фотоапарата та виокремлення власне самого предмета — об’єкта сфокусованої уваги. В усьому іншому, як і належить художнику, максимальна суб’єктивність. Саме вона створює характерний стиль та впізнаваність робіт. Зюлковскі пише про себе: «Я фотографую кілька мотивів: архітектурні фактури, фрагменти вулиць і доріг, якими ми ходимо, і людей в цьому оточенні. Я позбавляю ці образи м’якості, настрою, літературності. Вношу площинність до глибини природного образу так, аби зникало те, що ми називаємо відстанню. Я підкреслюю контраст, експресію, кольори і, передусім, динаміку, яку створюють у нашому довкіллі лінії...» Характеризуючи роботи Марека Зюлковскі, треба відштовхуватись саме від ліній. Його фото — це суцільні лінії — паралельні, перехресні, тонкі лінії на чистому фоні й такі, що, окреслюючи предмет, створюють його — цілий лінійний світ. У цьому роботи митця нагадують графіку, її мінімалізм та кадрову фрагментарність, що змушує звернути увагу на окремі елементи — цікаві та симптоматичні, але часто недоступні широкому баченню.
Пан посол фіксує штучний урбанізований світ. Рукотворні кабелі, панельні багатоповерхівки, небо, порізане тролейбусними дротами, які завжди перебувають під напругою. З винаходом електроенергії, радіо та телефонного зв’язку ми все щільніше заплутуємось у сітку видимих ліній та недоступних оку згубних електромагнітних полів. Від них вже не втечеш у первісну печеру мрій. Але інстинктивний пошук виходу триває, і він також зафіксований представленими фотокадрами: довжелезний і розгалужений підземний перехід; накритий прохід біля будівництва, ряд різнокольорових нічних вікон; обернуті спинами люди, що під парасолями прямують у керунку бузкового саду в новому Ботанічному. Багато картин чітко розділені на дві різнокольорові половини. І тут важлива навіть не символіка кольору, як оцей внутрішній розлам — дуалістичність, боротьба протилежностей, яка, у свою чергу, утворює реальну цілісну картину.
