Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Нетішин поховав 13-річних самовбивць і шукає відповідь на запитання: чому?..

3 березня, 1999 - 00:00

У школах міста другий тиждень триває протигрипозний карантин. Отже, в останню дорогу дівчат проводжало багато підлітків — ті, які з ними приятелювали, і незнайомі. Нетішин шукає і не знаходить відповіді на страшні запитання: чому, навіщо?.. Михайло Мичуда, старший слідчий прокуратури Нетішина, розслідує цю тяжку справу. Вже розмовляв з убитими горем батьками покійних, з учителями, які вчили Олену й Дарію, з підлітками, з якими дівчата розпрощалися на подвір'ї і пішли на той фатальний дах будинку на проспекті Незалежності. «Розробляється багато версій, не виключається й та, що хтось міг справити на Олену й Дарію такий страшний вплив», — сказав для «Дня» М. Мичуда.

Дівчата з нормальних родин. Добре вчилися. Були активні у позакласній роботі, брали участь у художній самодіяльності. Ніщо в їхній поведінці не віщувало, що можуть отак учинити, — переконані вчителі. Є інформація, що бачили по телевізору репортаж із Росії, як ховали отих трьох дівчат, які також викинулися з багатоповерхового будинку. Невже телерепортер не зумів переконати, що далі — небуття, що залишаються нещасними до кінця своїх днів батьки?..

Старший слідчий М. Мичуда невтомно вивчає коло знайомих покійних — «за місцем мешкання, за місцем навчання...». Фатального недільного надвечір'я Олена й Дарія спілкувалися з трьома дівчатами й одним хлопцем. Не з їхнього класу. Усі — ровесники чи лише трохи старші. Коли сказали, що вже ніколи з ними не зустрінуться, ті сприйняли ці останні слова за лихий жарт.

М. Мичуда каже, що в школі, де вчилися подруги, є психолог, що в місті атомників є де займатися дітям спортом, творчістю. Одначе погоджується, що нині всі зайняті, стурбовані насущними проблемами — от і наметове містечко розбили навпроти будинку міськвиконкому, добиваються зарплат. Тому, мовляв, молоде покоління віддаляється й навіть уникає старшого. А може навпаки — старше покоління віддаляється й уникає підростаючого? Трагедія ще дуже свіжа, як могили, що їх учора насипали на цвинтарі. Чи буде все осмислено й докладено всіх зусиль, аби таке вже ніколи й ніде не повторилося?..

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: