Перспективи участі Лазаренка у виборчі кампанії досить туманні.
Екс-прем'єр Павло Лазаренко підтвердив свій намір балотуватися на виборах восени 1999 – го року. Він попередив, що «має намір залишитися кандидатом на президентських виборах». Лідер «Громади» у черговий раз нагадав, що «є жертвою політичного переслідування уряду Л.Кучми і кримінальне розслідування в Україні — це частина політично мотивованої змови, спрямованої на придушення опозиції». Звісно, якби Павло Іванович мав можливість спілкуватися з американською пресою в режимі діалогу, його аргументи стосовно «режиму Кучми» виглядали б набагато вагомішими. Однак, згідно із законодавством США, лідер «Громади» до рішення про його статус може діяти... тільки за допомогою заяв: будь-яке інтерв'ю зруйнує і без того крихкий контакт між п. Лазаренком і американською Фемідою.
У свою чергу партія «Громада» висловила рішучий протест проти «спроб нав'язати громадськості думку про правові підстави висунення лідера партії П.Лазаренка кандидатом у президенти. Автори документа розцінили заяву Генпрокурора Михайла Потебенька про те, що екс- прем'єр не може балотуватися на посаду президента як такий, що скоїв злочин проти держави, як чергову пропагандистську кампанію напередодні виборів (від себе ще раз наголосимо на ставленні Генпрокурора до закону: стверджувати, що Лазаренко «скоїв злочин проти держави», можна тільки після відповідного рішення суду. — Ред. ). «Балотуватиметься Лазаренко чи ні — вирішить не п. Потебенько, а всеукраїнський з'їзд партії «Громада», лідером якої є Павло Лазаренко», — говориться в заяві.
Дійсно, Закон про вибори президента не ставить перед Павлом Івановичем перешкод для висунення «з території США», окрім того випадку, якщо йому найближчим часом нададуть там політичний притулок, справедливо зауважив експерт Інституту політики А.Воробйов.
Втім, це не єдина законодавча заковичка. Почнемо з пункту Закону про вибори президента, на який вказав нещодавно Інститут політики — про те, що кандидат повинен проживати на території України останні десять років. Що саме розуміється під «постійним проживанням», незрозуміло, але до кандидата Лазаренка «можуть бути запитання», втім, як і до Удовенка. Наступний педантичний момент — громадянство (пригадаємо панамські паспорти та ін.). І, нарешті, остання, головна перешкода. Кандидат у президенти має подати декларацію про доходи за 98-й рік, яка (п. 1 ст. 29 Закону про вибори президента) «перевіряється Державною податковою адміністрацією ... виявлення неправдивих відомостей спричиняє відмову в реєстрації». Повірити в декларацію про доходи Лазаренка означає визнати несправедливість обвинувачень проти нього, тому з імовірністю 99,9% можна стверджувати, що цей етап кампанії Павло Іванович не подолає. Втім, схоже на те, що Павло Іванович на це і не розраховує. Швидше за все, вся «президентська» активність Лазаренка має на меті продемонструвати американському суду його політичну значущість і таки домогтися надання притулку в США: у ході просування Павла Івановича етапами виборчої кампанії потрібно чекати гучних скандалів, які тільки підуть йому на користь, оскільки підтвердять нелюбов до нього української влади. Ірина ГАВРИЛОВА, «День»
ДО РЕЧІ
За даними опитування Українського інституту соціальних досліджень і Центру «Соціальний моніторинг», Павло Лазаренко лідирує у відповіді на запитання: «Стосовно кого з перерахованих особистостей ви найбільшою мірою не хотіли б, щоб він став президентом?» 52% з 1738 опитаних респондентів не хотіли б Павла Івановича. Зазначимо, що слідом за ним йде його головний опонент та недавнiй соратник Леонід Кучма — 36%.
