У автономії йдуть жорсткі суперечки про встановлення монумента «Великій трійці». На центральному майдані Сімферополя перед будівлею Ради міністрів Криму днями пройшов мітинг представників комуністичної партії, які вимагали від уряду республіки не перешкоджати встановленню в Лівадії пам’ятника учасникам Ялтинської конференції — Сталіну, Рузвельту та Черчіллю. У газетах півострова йде справжня інформаційна війна: одні — за встановлення пам’ятника, інші — категорично проти.
Аргументуючи свою позицію, секретар нинішнього міськкому компартії Валерій Кучеренко говорить, що на тому місці, де незабаром встановлять пам’ятник, було визначено мапу післявоєнної Європи, закладено підвалини світового устрою, які забезпечили для мешканців європейських країн 50 мирних років. Зі свого боку, Рада міністрів Криму, яку «обклали» пікетники, ніяких ухвал з цього питання не приймала і встановлення пам’ятника по-справжньому побоюється. Глава Радміну автономії Сергій Куніцин заявив, що «встановлення пам’ятника спровокує дестабілізацію в Криму». Він сказав, що ніяких дозволів на встановлення пам’ятника в Лівадійському палаці-музеї досі не видавалося, а сам Радмін не санкціонував і не фінансував виготовлення і встановлення пам’ятника.
Дозвільних документів на встановлення пам’ятника «великій трійці» на території Лівадійського палацу не видавалося, — заявив журналістам і головний архітектор Ялти Володимир Приступа. «Появу на території палацу цього пам’ятника без законних обгрунтувань виключено», — заявив архітектор. Він нагадав, що сам палац є пам’яткою культури національного значення. Тому загальнодержавні заходи, приурочені до ювілею Ялтинської конференції, регламентуються ухвалами Кабінету Міністрів України, а також міждержавними домовленостями України, — заявляє прес-служба Радміну.
Проте зараз у Санкт-Петербурзі закінчується виготовлення бронзових фігур Сталіна, Рузвельта і Черчілля. Автором монумента є скульптор Зураб Церетелі (витвори якого викликають вкрай неоднозначні оцінки в Росії), а спонсорами виступають приватні особи з Росії.
Автор ідеї також відгукнувся. В інтерв’ю російській агенції «Новый регион» він заявив, що «Ялтинська конференція була історичною подією, яка заслуговує на пам’ятник, — тоді майже на півсторіччя визначився післявоєнний устрій Європи, були реально узгоджені плани остаточного розгрому Німеччини». За його словами, він прагне відобразити лише історичний факт, символічно виразити ідею спільної боротьби народів з фашизмом. Окрім того, на думку Церетелі, не можна ігнорувати Сталіна, говорячи про Ялтинську конференцію. У Лівадійському палаці організовано кабінет-книгозбірню Рузвельта, після чого такий же з’явився і на честь Черчілля. А Сталін же був рівноправним, якщо не головним, членом «трійки». «Мені Сталіна любити немає за що. Мого діда Зураба, на честь якого назвали мене, тридцять сьомого року розстріляли, мати до самої своєї смерті носила траур. Батьків моєї дружини репресували», — відповідає Церетелі на запитання про розвінчання культу особи.
Різко проти встановлення такого пам’ятника на сесії Верховної Ради України виступив народний депутат Рефат Чубаров. «Як стало відомо, — говорив він, — за ініціативою окремих урядовців автономії в рамках заходів, присвячених Ялтинській конференції, заплановано встановлення біля Лівадійського палацу пам’ятника одному з найкривавіших тиранів 20 сторіччя — Сталінові… Реалізація цієї мерзотної ідеї саме в Криму, звідки 60 років тому за рішенням Сталіна і його камарильї було насильно вигнано кримськотатарський народ, на землі, яку довгих 45 років було відлучено від своїх корінних мешканців, оскільки їм заборонялося туди повертатися, а десятки тисяч татар тоді намагалися повернутися в рідні домівки, але знову й знову викидалися силою за межі півострова. Ця наруга над пам’яттю сотень тисяч людей, загиблих у вигнанні, образа для десятків тисяч людей, що вижили у вигнанні, тисяч людей, які, незважаючи на все, вижили й повернулися на рідну землю».
На його думку, «прихильники ідеї встановлення пам’ятника тиранові наводять аргумент про те, що Сталін є історичною особистістю. Виходячи з цієї логіки, можна виправдати кого завгодно, навіть Гітлера… Сталінізм, який є одним із різновидів фашизму, в Криму не пройде!»
«Як до Сталіна не стався, а історію не перепишеш!» — стверджує «Крымская правда». «До Криму їде Сталін! Кримські татари — проти!» — заперечує їй газета «Полуостров». Одні прохають взагалі про заборону на встановлення пам’ятників тиранам, інші пропонують встановити пам’ятник, але без розголосу — не в лютому, коли минає 60 років з дня відкриття конференції, а в березні і без скупчення народу. Без широкої дискусії не обійтися!
