Концерт із циклу «Густав Малер. Симфонії», що відбувся минулої суботи в Колонному залі Національної філармонії, лише для стороннього погляду міг би видатися плановим, репертуарним «заходом». Справа тут не лише у високому рівні виконавців — насамперед диригента Володимира Сіренка та очолюваного ним Національного академічного симфонічного оркестру України. Інтрига полягала, звичайно, в імені композитора, що неподільно володарював того вечора під склепіннями філармонії — Густава Малера.
Завдання перед оркестром Сіренка стояло вельми серйозне. Третя симфонія ре-мінор, хоч і зараховується музикознавцями до раннього періоду творчості австрійського неоромантика, є твором надзвичайної складності. Це — масштабне музичне полотно в шести (!) частинах, яке включає в себе вокальні фрагменти та хори і яке багате на зміну настроїв та ритмів. Передати філософську потужність i глибину Третьої симфонії Малера — справа така ж нелегка, як і вдячна. Адже київська, та й українська публіка загалом, не розпещена частими представленнями витворів цього композитора.
Суботній концерт дуже яскраво засвідчив, чого позбавлені наші меломани. Оркестрові разом із жіночим хором «Павана» та Дитячим хором Національної радіокомпанії вдалося адекватно передати найскладніший задум композитора. У Третій симфонії трагізм та іронія, містичний порив та раціональний спокій поєднано в гармонійне ціле нестримною малерівською фантазією. Ця музика цілком поглинає, зачаровує і не відпускає слухачів аж до врочистого, справді грандіозного фіналу. Велич Малера- композитора вимагає і тяжкої праці. Тому овації, що звучали після концерту, адресувалися не лише красі виконаної симфонії, але й музикантам, які здійснили свою величезну і натхненну роботу.
