У зв'язку з українсько-румунською угодою німецькі газети з благородною метою вчора надрукували схеми, підготовлені гамбурзьким агентством "Індекс", щоб наочно показати, де знаходиться Україна, де Румунія, і які прикордонні проблеми в них можуть виникати. Яким же було здивування більш-менш освічених читачів, коли вони побачили, що, виявляється, на думку місцевих журналістів, Україна має лише 10,4 мільйона громадян. На дзвінок до Гамбурга, кореспондентові "Дня" заявили, що відповідальний за графік пан Александр вихідний, а яким джерелом для своїх "відкриттів" він послуговувався, у редакції не відомо. Таку похибку можна було б списати на простий недогляд, помилку, від якої не застраховані всі люди і, зокрема, журналісти. Однак підгрунтя таких казусів лежить значно глибше. Україна й надалі залишається для німецького обивателя (навіть коли він виконує державні чи громадські функції) окраїною Росії. Ще й досі практично всі газети в Німеччині пишуть назви українських міст за російською транслітерацією. Більше того, чимало інформації про Україну з'являється в Німеччині з голосу їхніх московських кореспондентів, які - свідомо чи несвідомо - подають факти з проросійських позицій.
Частка вини за такий стан справ лягає й на саму Україну, яка мала б активніше дбати про свій імідж у зарубіжних засобах масової інформації, а не відбиватися "в глухій обороні" від наскоків, коли припече.
Лейпциг
