2014 рік, що наближається, може стати для нашої країни роком великих можливостей. І не лише у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Наступного року Україна головуватиме в європейському Енергетичному співтоваристві. «Ми хотіли б використати своє головування для лібералізації ринку газу в Центральній і Східній Європі та побудови центральноєвропейського хаба на основі наших сховищ, розміщених у Західній Україні», — сказав минулого тижня міністр палива та енергетики Едуард Ставицький.
Цього разу під його словами можна розгледіти реальне підгрунтя. Наступного тижня Україна, Хорватія й Угорщина за участю Єврокомісії мають намір підписати меморандум про створення Адріатичного газового коридору. Про це повідомив у Брюсселі, після засідання Ради ЄС, єврокомісар у питаннях енергетики Гюнтер Оттінгер. У свою чергу, Ставицький повідомив, що початок нового коридору буде на LNG-терміналі, який Хорватія планує побудувати на острові Крк у Адріатичному морі (проект «Адріа LNG»). Звідси газ через газотранспортні системи Угорщини надходитиме до українських газових сховищ. «Я вважаю, що це дуже серйозний крок не лише для диверсифікації маршрутів до України, а й для зміцнення енергетичної безпеки всієї Європи», — підкреслив міністр. За його словами, деталі нового маршруту вже узгоджені, повідомляє УНІАН.
ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКИЙ LNG-ТЕРМІНАЛ
А як бути з власне українським терміналом регазифікації зрідженого газу (LNG) у порту Південний, про який іще нещодавно було так багато розмов (Президент Віктор Янукович говорив, що його будівництво розпочнеться в середині 2014 року)?
Схоже, новий проект означає кінець цього невдалого дітища Владислава Каськіва, висловив припущення «День» у розмові з директором енергетичних програм центру НОМОС Михайлом Гончаром. «Так, — сказав він «Дню», — тут у нас проблема, пов’язана з проходженням танкерів через протоки Босфор і Дарданелли, підконтрольні Туреччині. Тому шукаємо інших варіантів. У принципі, їх сьогодні для України три. Перший можна назвати турецьким. Ця країна будує свій LNG-термінал у районі Мармурового моря й запрошує Україну отримувати газ там, а потім у вигляді трубопровідного газу транспортувати його в реверсному режимі нявними магістралями через Болгарію, Румунію та Молдову».
«Другий варіант — це той, про який ви запитуєте, — продовжував експерт. — Це так званий проект «LNG-Адріа», що дозволяє також підключитися до майбутнього Трансадріатичного газопроводу в Південній Європі. Його планують реалізувати в 2017—2018 роках. Третій варіант базується на польському LNG-терміналі в Свіноуйсьце на Балтиці. Його введуть у експлуатацію раніше — наприкінці наступного року, й газ польською й українською газотранспортною системою реверсом може бути доставлено до України. Але фізична його доставка в цьому випадку не обов’язкова. Адже з 2015 року газова інфраструктура в Європі буде глибоко інтегрована. І якщо ми отримаємо зріджений газ у Свіноуйсьце, то аж ніяк не обов’язково його фізично транспортувати до України через усю Польщу. Можна просто провести операцію в режимі віртуального реверсу або свопову операцію. Ці варіанти можна ще назвати опціями, тобто (факультативними) можливостями. Найневигідніша з них — турецька, оскільки в цьому випадку ми по суті потрапляємо в залежність не лише від Туреччини, а й ще від трьох країн. Причому принаймні в двох з них, у Болгарії й Молдові, міцно сидить «Газпром».
ВЕЛИКА ІНТЕГРАЦІЯ
«Адріатичний варіант досить привабливий, — міркує Гончар. — Проблема в тому, що це, я б сказав, дуже важкий, складний проект, який мав би бути вже в якійсь фазі реалізації. Але після його переформатування й змін у складі акціонерів, а також гучної справи про корупцію, що призвела до відставки уряду Хорватії, він усе ще на початку шляху. Не можна забувати й про Росію, яка вставляє палиці в колеса, адже цей термінал скорочуватиме її газовий ринок на Балканах. Проте це важливий проект, що розглядається Євросоюзом як пріоритетний напрямок».
Кажучи про те, що 5—6 листопада в Києві буде підписано меморандум трьох країн, експерт упевнений, що цей документ дасть старт подальшій роботі над відповідною міжурядовою угодою, дозволить глибоко вивчити це питання, виробити підходи. Кожен з урядів зрозуміє, який ефект від цього можна отримати. На тлі того, що двоє з майбутніх учасників цієї угоди є членами ЄС, а Україна готується підписати Угоду про асоціацію, Гончар називає цей проект «Повністю адекватним» і передбачає, що «ця ідея може вилитися в щось практичне, тобто бути реалізована».
«Але, я думаю, — підкреслює Гончар, — надалі буде використано й польський напрямок. До того ж, швидше за все, польський термінал буде введено в експлуатацію набагато раніше (він мав почати працювати ще в середині цього року, але почне працювати на півроку пізніше). І тут слід нагадати, що Польща й Угорщина були першими європейськими країнами, з території яких почалося реверсне постачання газу до України. Подальший розвиток подій у цих напрямках є цілком логічним. І це дуже актуально ще й у зв’язку з тим, що з 2016 року на європейський ринок прийде американський зріджений газ».
Гончар, який зазвичай критично сприймає ініціативи влади, цього разу зазначає, що в цьому випадку «уряд робить щось потенційно путяще, хоча значення меморандуму, який буде підписано в Києві, я не став би перебільшувати. Так, він закладає якусь основу — інтереси сторін збігаються, й вони вирішили прикинути, хто й скільки чого хоче. Тим паче що цей проект співзвучний із запланованим створенням газового коридору Північ — Південь. Він проходитиме від польського терміналу Свіноуйсьце до Хорватського острова Крка». «Але це не буде якийсь новий газопровід, — роз’яснює експерт, — а система інтерконектів (розміри й умови взаєморозрахунків за трафік між операторами). Їх отримають газотранспортні системи всіх країн від Балтики до Адріатики. І якщо ми інтегруємося в цей проект, в ньому можуть бути задіяні наші підземні газосховища, розміщені неподалік».
На думку Гончара, відкриваються якісь перспективи й для нашої ідеї з газовим хабом. «Але я до неї ставлюся дуже обережно, — говорить він. — Тому що хаб — це не просто місце для зберігання газу. Щоб оголосити, що у нас є хаб, слід провести в країні не лише реформу газового сектора. Треба щоб економіку у нас, по суті, визначав фондовий ринок, сумісний з європейським. Наприклад, у Австрії, в Баумгартені, розташовано центрально-європейський газовий хаб, що утворився років вісім тому. То самі австрійці вважають його недостатньо розвиненим. Отже, й у нас він коли-небудь, можливо, буде. Говорити про хаб, звісно, можна, але при цьому слід розуміти, що заздалегідь необхідно провести реформу газового сектора».
«У ЄВРОПІ БУДЕ КІЛЬКА ГАЗОВИХ ЗОН»
На думку експерта, не лише в Європі, а й у всьому світі не надто полюбляють конкурентів. «Щоправда, після 2015 року, коли почнуть діяти всі енергопакети, національних газових ринків у Європі вже не буде, — зазначає він. — У рамках Євросоюзу буде кілька газоторгівельних зон. І в центрі кожної з них буде свій хаб. Поки ми, не будучи членом ЄС, до цієї конструкції не вписуємося. Але не слід забувати, що Україна вступила до європейського Енергетичного співтовариства. І зважаючи на це деякі країни Центральної Європи розглядають нас як важливого зовнішнього учасника. І ми географічно зобов’язані грати за їхніми правилами. Зокрема, йдеться про Вишеградську групу (Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина), яка розглядає варіант своєї газоторгівельної зони. Одразу вони нам, звісно, не скажуть: будьте нашим хабом. Він буде десь у них. Але в конкуренції, як відомо, перемагає не той, хто прагне зруйнувати правила гри, а той, хто враховує інтереси партнерів. Отже, у нас з’являється можливість крок за кроком використовувати свій потенціал. Але поки що нас іще побоюються: газ, мовляв, до нас можна закачати, а назад не отримати.
Не бачить причин різко критикувати ідею створення Адріатичного газотранспортного коридору й незалежний енергоексперт Олександр Нарбут. Та все ж таки він зауважує, що «підписати кілька документів — це ще не означає забезпечити стійкі постачання газу в реверсному напрямку». Він нагадує, що «за польським напрямком ми зараз газ узагалі не отримуємо, оскільки він став дорожчим за російський, хоча за угорським реверс поки не припинено». «А зріджений газ (LNG), — уточнює експерт, — не буде дешевшим за спотовий, лише дорожчим». Проте Нарбут упевнений, що Адріатичний напрямок — «один з найреальніших для України варіантів диверсифікації постачань газу».
При цьому проект спорудження LNG-терміналу під Одесою, «який пан Каськів обіцяв запустити торік», Нарбут називає «міфічним». «Адріатичний — реалістичніший проект, там є фінансування з боку Євросоюзу, і якщо буде забезпечена стійка робота постачальників газу на нашу територію, ми отримаємо один з варіантів наповнення нашого газового балансу», — передбачає експерт. У той же час він зазначає, що найближчим пріоритетним завданням України є забезпечити стійкий реверс словацьким маршрутом, яким можна прокачати в 5 разів більше газу, ніж угорським. Він також наполягає, що слід займатися комплексним розвитком української газотранспортної системи, щоб згадані вище проекти «не виглядали якимись частковими, паліативними рішеннями».
