У Луганську з четверга у середньому на 33% зросли тарифи на утримання будинків та прибудинкових територій. Тижнем раніше вартість комунальних послуг майже вдвоє зросла у Тернополі. Готується черговий виток інфляції? Чи просто місцева влада намагається вирішити наболілі проблеми житлово-комунального господарства, яке давно вимагає кардинальних реформ. Але кожен новий міністр бачить їх по-своєму. Олексій КУЧЕРЕНКО, який уже вдруге «вступив» у комунальні проблеми, розповів «Дню» про своє бачення планів реформування ЖКГ.
— На нещодавній зустрічі з мерами ви говорили, що на проведення комунальних реформ не залишилося ні часу, ні грошей. Поясніть детальніше, що ви мали на увазі?
— Ви мене неправильно зрозуміли. Я говорив, що на реформи немає ні грошей, ні часу, але провадити їх все одно потрібно. Ми проговорили і проїли ресурс, який мав би пом’якшити їх. На відміну від свого «ліберальнішого» попередника, вважаю, що у нас не залишилося часу на таку «доброту». Я прихильник жорсткіших і радикальніших заходів.
— Що саме ви маєте на увазі?
— Мало розробити якусь політику, потрібно виробити механізми для її реалізації. З одного боку, потрібно мати можливість давати підприємствам «пряник» у вигляді державних коштів, з іншого — «батіг», чітко ставлячи перед ними завдання з енергозбереження, надання якісних послуг. Сказане стосується, в першу чергу, тарифного регулювання природних монополій, а також інших напрямків комунальних реформ, наприклад, створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
— До речі, як просувається їхнє створення? Як стимулювати появу ОСББ?
— У 90-х роках ми обрали свій шлях приватизації житла — безкоштовний. Однак власник квартири — це не тільки право, а ще й обов’язок утримувати у належному стані весь будинок.
— Як ви змусите людей виконувати цей обов’язок?
— Я залишаюся прихильником жорсткого, прагматичного підходу, яким пішли Польща, Чехія, Словаччина. Він полягає у тому, що як тільки в будинку з’являється хоч одна приватизована квартира, там обов’язково потрібно створювати ОСББ. Для втілення цієї ідеї у життя мало лише волі міністра, потрібне політичне рішення на найвищому рівні. Я припускаю, що через рік Україна обиратиме між цим варіантом та м’якішим. Виходячи ж із сьогоднішніх реалій, ми розуміємо: якщо не обрати обов’язковий варіант, то потрібно вдаватися до жорстко-стимулюючого.
— Що це означає?
— По-перше, потрібна пропаганда і позитивні приклади. По-друге, хороші стимули. Це, наприклад, автоматична передача у власність ОСББ прибудинкових територій вже під час реєстрації цих організацій. Нова редакція законопроекту про створення ОСББ (я його співавтор) уже у Верховній Раді. По-третє, потрібна також реальна допомога ОСББ через пайову участь держави у капітальному ремонті, утепленні будинку, обладнанні його лічильниками. Одразу хочу сказати, що державна участь у капремонті буде незначною. Остаточно її розмір ще не визначено, але вона може бути на рівні 10—20% від загальних витрат. Тож, враховуючи нинішні труднощі, міністерство робить головний наголос на термосанації будинків.
— Які фінансові механізми для стимулювання енергозбереження ви можете запропонувати мешканцям?
— Механізм тільки один: державна підтримка з погашення тіла кредиту та відсоткових ставок по кредиту на такі цілі. Скоро відбудеться зустріч ЄБРР з десятьма банками, яким запропонують конкретні механізми залучення коштів у галузь ЖКГ.
— Можна детальніше?..
— Питання в тому, що слід мати юридичну особу, яку ці банки в подальшому кредитуватимуть. Найвірогідніше, це й буде ОСББ. Далі здійснюватиметься термоаудит будинку, визначатимуться енерговитрати, які можна зекономити після оновлення житла. За п’ять років вкладені інвестиції окупляться, і наступні 25 років власник за комунальні послуги платитиме у два рази менше, ніж раніше.
— А хто платитиме за кредит?
— Люди. За все платить споживач. Держава може частково підтримати. Польща, наприклад, компенсувала 25% тіла кредиту і давала пільговий відсоток для енергозберігаючого кредиту. Відповідний закон повинен з’явитися у Верховній Раді в червні. Його робоча назва — «Про енергоефективність житлових будинків».
— І в нас кредитний підхід, застосований у Польщі, збережеться?
— Наше міністерство його підтримує, але потрібно урядове рішення.
— Чи буде обов’язковим створення ОСББ при заселенні громадян у нові будинки?
— Про це говорить одна з норм згаданого вище законопроекту про ОСББ. Вона випливає з досвіду цивілізованих країн. Там жодну квартиру в новому будинку не можна продати, якщо не створено ОСББ. Людина купує не просто квартиру, а свою частку в конкретному кондомініумі.
— Як ви оцінюєте шанси на підтримку такого законопроекту різними політичними силами в парламенті?
— Якщо його вдасться деполітизувати, то він пройде! Але якщо там розпочнеться шоу на тему, хто більше любить народ, — то точно не пройде. У мене була розмова з Володимиром Рибаком, Олександром Поповим та іншими шанованими людьми. Вони у приватній розмові підтримували цю ідею.
— Де братимете інвестиції для відновлення мереж, які масово виходять з ладу?
— Усе там же: у банків, інвестиційних фондів. Механізм тільки один — часткове погашення тіла кредиту та компенсація відсотку за кредитом. Я розумію, що різко позбутися практики бюджетних інвестицій не можна, але подальше її використання веде в нікуди.
— Ви за запровадження концесій у комунальному секторі. Та потрібен ще й закон, який би при цьому захистив стратегічні об’єкти від прихованої приватизації. Міністерство його розробило?
— Концесія і відрізняється від оренди на 49 років — прихованої приватизації — тим, що це жорсткіший механізм із взаємними обов’язками сторін, які досить чітко прописані. Сьогодні Закон «Про особливості концесії для підприємств водо- і теплопостачання» проходить завершальну фазу погодження, через кілька тижнів його буде передано на розгляд уряду. Але мені здається, що однієї концесії може не вистачити для залучення потужних інвестицій у галузь ЖКГ. У мене є побоювання, що під гаслом концесії приходять не інвестори, а фінансові управителі, які намагаються сісти на фінансовий потік та інвестиції віднести на прибуток. Якщо це станеться то, на мою думку, потрібно йти на часткову приватизацію комунальних об’єктів. Скажімо, 50+1% підприємства залишається у громади, а 49% випускаємо на ринок для залучення інвестицій.
— Якщо припустити, що така приватизація відбудеться, то інвестори звертатимуть увагу в першу чергу на привабливі об’єкти. А як бути зі збитковими?
— Кожен об’єкт має свою ціну. Головне — приватизація не якогось «заліза», а права виходу на ринок, який буде привабливим завжди. Адже люди як пили воду, так і питимуть, а значить — платитимуть за це гроші.
— Вашу ініціативу щодо створення незалежного регулятора природних монополій у складі міністерства дехто називає спробою позбутися відповідальності за зростання тарифів.
— Це не так. Зараз відповідальність розмита: 60% лежить на плечах органів місцевого самоврядування, а 40% — на НКРЕ, але цей орган фактично не є незалежним. Тому люди звинувачують у зростанні тарифів усіх. Ми пропонуємо зробити, щоб це було колегіальне рішення людей, які свідомо встановлюють єдині правила гри для усіх суб’єктів цього ринку.
— Яким ви бачите такий регулятор?
— Це визначить Верховна Рада у відповідному законі. Міністерство ж, керуючись своїми повноваженнями, виробляє механізми реалізації такої ідеї. У нас існує певне бачення, але воно мусить вписуватися у конституційні зміни. Національну комісію з регулювання природних монополій потрібно прописати в Конституції, так само як Верховний Суд чи Антимонопольний комітет. І вона не повинна входити до урядової вертикалі. В умовах діючої Конституції ця комісія має формуватися з шести членів, кожен з яких через рік стає її головою. Подавати її склад мав би Президент, а затверджувати Верховна Рада.
— Чи входитимуть до неї представники Міністерства з питань ЖКГ?
— Ні. Міністерство взагалі через три-чотири роки виконає свою місію і його як такого не буде. Частина відомства трансформується у цю комісію... Решта називатиметься Міністерством житлової політики та комунальної інфраструктури.
— Минулого року на розгляд Верховної Ради було внесено проект Житлового кодексу. Чи збираєтесь подавати у парламент свій варіант?
— Так, фахівці міністерства, залучивши вчених НАНУ, суттєво доопрацювали проект кодексу. Зараз він проходить процедуру погодження. Я сподіваюся, що протягом місяця його буде передано на розгляд уряду.
— Чи буде там норма про примусове відселення людей з аварійних будинків?
— Ми взагалі не говоримо про примусове відселення. Iдеться лише про примусовий викуп землі у разі виникнення суспільної потреби. Така норма знаходиться не у даному кодексі, а у нещодавно затверджених на засіданні уряду змінах до Закону «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду». Ми пропонуємо певну методологію та механізми розв’язання спірних питань з мешканцями будинку при вирішенні подальшої долі аварійних будинків.
— Які це механізми?
— Є чіткі будівельні експертизи. Методологія даного закону полягає у тому, що експертизу може провести навіть власник будь-якого будинку. Але на основі отриманої інформації потрібно приймати рішення, що далі робити з будинком. Мешканець може жити у будинку ще п’ять-сім років, доки той стане аварійним, нічого не робити, або ж прийняти участь у програмі реконструкції житла.
— Вочевидь, для запуску такої програми вже зараз потрібно починати будувати житло для відселення...
— Ми це розуміємо і зараз вiдбувається планування спорудження стартових будинкiв у десяти пілотних містах країни. До речі, за методологією цього закону навіть заборонено створювати маневрений фонд, куди людина на певний час переїжджає як до тимчасового житла. Люди переселятимуться до нових квартир і лише тоді передаватимуть свою квартиру на знесення. Людина захищена на 101%!
— Сьогодні відмова одного з мешканців відселятися не дозволяє зносити будинок. Що пропонуєте у такому випадку?
— У законі прописано механізм, за яким рішення про подальшу долю такого будинку, яке ухвалили 60% мешканців, є обов’язковим для виконання рештою — 40%. Затверджувати таку норму буде Верховна Рада...
— Повертаючись до нової редакції Житлового кодексу, хочу запитати, що ви змінили у порівнянні з попередньою?
— Не варто чекати, що кодекс дозволить не платити за житлово-комунальні послуги. Не слід очікувати, що у кодексі запишуть неможливість відбирання квартири за борги. Рано чи пізно за комунальнi борги забиратимуть квартиру, хоча б і не за Житловим кодексом, а за Господарським.
