Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (Мінрегіон) розраховує отримати наступного року рекордну суму з державного бюджету на потреби галузі. Про це заявив очільник міністерства Анатолій Близнюк. «На 2013 рік ми надали запит на 41 мільярд гривень», — повідомив він. Утім, усвідомлюючи захмарність свого прохання, міністр додав: «Я розумію, що їх (41 мільярда гривень) не буде, відразу про це говорю. Але є законодавча база, в якій написано, що я як міністр маю зробити, тому кажу: давайте створимо перелік того, що ми маємо зробити, скільки це нині коштує. Усе це об’єднано й представлено як бюджетний запит».
За словами глави Мінрегіону, зокрема, видатки на реалізацію держпрограм доступного житла наступного року, згідно з бюджетним запитом міністерства, заявлено на рівні двох мільярдів гривень проти теперішнього 1 мільярда грн.
Нагадав міністр і про необхідність глибокої модернізації систем життєзабезпечення, зокрема, починати треба зі встановлення лічильники. «У середньому в Україні підприємства теплокомуненерго забезпечені засобами технологічного обліку відпущеного тепла на 72%. У Донецькій області — 68,8%. Причому шість областей повністю укомплектували теплогенеруючі потужності лічильниками. Однак є й аутсайдери. Украй низький відсоток забезпечення засобами обліку в Луганській області — 23,7%, необхідно встановити ще 229 засобів», — зазначив Близнюк.
А головне питанням, на думку міністра, для економії ресурсів у галузі теплопостачання — проведення енергоаудиту. «Є області, які ігнорували цей важливий захід, значна частина провела його не для всіх об’єктів. У Донецькій області енергоаудит здійснено на 7 із 13 підприємств комунальної теплоенергетики, у Луганській — лише на 3 із 17. Про яке енергозбереження можна говорити, якщо немає точних відомостей: ні скільки тепла вироблено, ні скільки і — головне — де саме його втрачено», — відзвітував про невиконання регіонами даних ним доручень міністр.
Тож планів із підйому галузі у профільному міністерстві чимало. Але сказати, що вони кардинально відрізняються від заявлених минулого, позаминулого й так далі роках, не можна. У чому причина, що ЖКГ і далі продовжує висіти на шиї держави? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРІ
«РЯТУВАТИ КОМУНАЛЬНУ СФЕРУ МАЄ ПРИВАТНИЙ ІНВЕСТОР, А НЕ БЮДЖЕТ ЛАТАННЯМ ДІРОК»
Олексій КУЧЕРЕНКО, екс-міністр ЖКГ (уряд Тимошенко):
— Просити можна скільки завгодно, але, як показала практика, дають мало. 41 мільярд гривень із бюджету не дадуть, бо галузеве лобі слабке, а на бюджетний пиріг знайдеться багато інших, сильніших, охочих. Тому гадаю, що це не більш ніж передвиборчий лозунг. Рятувати ЖКГ має приватний інвестор, а не бюджет латанням дірок. Сьогодні галузь — у боргах, як у шовках. Чому? З одного боку, вона виживає тільки завдяки бюджетному фінансуванню, бо накопичуються величезні борги теплокомуненерго перед газовиками. Причому люди платять за спожиті послуги, але ці кошти йдуть на планові ремонти тепломереж, адже інвестицій немає, а комунальні тарифи не покривають витрат. Тож НАК «Нафтогаз України» розплачується за газ із Росією за всіх. А кошти на це все мали б принести інвестори. Однак реформа для їхнього залучення гальмується. Інвесторам потрібна повна прозорість комунальних тарифів, державне регулювання їх і стимули для вкладання коштів. Жодної з цих умов не виконано. Питання номер один — тарифи. Навіть не йде мова про їхнє підвищення. Треба зробити їх прозорими, щоб у них не закладали «лексуси» та інше, а лише об’єктивні реальні виробничі витрати. Другий момент — поява ефективного власника в будинках. Візьмемо для прикладу столицю. Нещодавно голова КМДА Олександр Попов відзвітував, що програму зі створення ОСББ у Києві виконано на 1,7%. Тобто її повністю провалили. А немає ОСББ — немає ефективного власника, лічильника, реформи... Щоб підняти ЖКГ, потрібно вкласти 27 мільярдів гривень протягом п’яти років.
«ЩОБ ПІДТРИМУВАТИ ГАЛУЗЬ У РОБОЧОМУ СТАНІ, ПОТРІБНО ВІД 3 ДО 8-10 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ ІЗ БЮДЖЕТУ»
Павло КАЧУР, екс-міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України:
— Загальна інвестиційна політика в країні не сприяє притоку зовнішніх інвестицій. Житлово-комунальний сектор — не виняток. Тим більше що ризики інвестування в нього посилює недосконале законодавство, популізму тарифного питання. Тому навряд чи й цього року значні кошти інвесторів підуть у цю сферу. Утім, якщо хтось думає, що лише бюджетні дотації зможуть і надалі утримувати галузь ЖКГ на плаву, — вони помиляються. Усе закінчиться тільки одним — дерибаном бюджетних грошей і відкатами, а не результативною роботою галузі. Розмови про 41 мільярд гривень радше нагадують фантастику, ніж реальність. На цей рік просили 27 мільярдів, а дали 500 мільйонів, реально ж використають близько 300 мільйонів. Щоб підтримувати в робочому стані ЖКГ, потрібно від 3 до 8 — 10 мільярдів гривень із бюджету. Усі розуміють, що ці гроші в бюджеті з кожним роком все важче знайти. Тому треба створити сприятливі умови для інвестицій, тобто перестати нищити український бізнес і залякувати іноземний. Поки що таких заспокійливих для інвесторів кроків не бачу. А вони дуже прості. Основна умова залучення інвестицій у теплопостачання — створення альтернативи поставок тепла на ринку послуг. Сьогодні в містах теплокомуненерго — це монополісти, панівне становище яких треба руйнувати й пускати на ринок конкурентів. Сфера водопостачання потребує застосування публічного державного партнерства. У сфері благоустрою та прибирання територій також слід розширювати конкуренцію завдяки новим учасникам ринку. І останнє — створення ОСББ, але вони мають допомагати в реформуванні, а не керувати ним.
