Війна поставила перед Україною не лише військово-політичні й соціально-економічні проблеми, а й морально-етичні. Чи можна торгувати з агресором, який вбиває наших солдатів і мирних жителів? Продавати йому (з озброєннями й товарами подвійного використання все зрозуміло) воду, електроенергію, продовольство? Чи можна купувати у нього вугілля й ту ж таки електроенергію? З відповідями на ці запитання, лише на перший погляд риторичними, не варто було б квапитися...
Так вважають два екс-міністри енергетики України — Віталій Скляров і Іван Плачков — і ті, що сьогодні активно працюють в енергетичній галузі. Міністр енергетики й електрифікації УРСР перший міністр енергетики України Скляров очолює асоціацію CIGRE-Україна (Національний комітет з великих енергетичних систем). Плачков є головою наглядової ради «Київенерго». І обидва вони впевнені, що в Україні неприпустимо мати дефіцит первинних енергоносіїв, чи це газ чи це вугілля. У цьому випадку до небезпечного рівня зростає ймовірність не лише віялових відключень, а й так званих блекаутів (великомасштабних відключень електроенергії), а також несанкціонованих перетікань з енергосистеми РАО ЕС Росії, з якою ми досі працюємо в паралельному режимі.
«Що може вийти через дефіцит палива в разі зниження зовнішньої температури в період максимального споживання? — запитує Плачков і розповідає: — О 7—8 годині ранку вже починається підйом навантаження, а найбільший його пік — це 17—18 година, коли його покривають гідроелектростанції й вугільні блоки ТЕС. Нинішній дефіцит потужності через дефіцит газу й вугілля 1,5—2 тисячі мегават за низьких температур дійде до 3 тисяч МВт і триватиме з 7 до 22 години. І якщо не розв’язати проблему постачань палива, а також перетікань з РФ, то наявний дефіцит ми маємо компенсувати обмеженнями й зниженням споживання. Інакше спрацює автоматика частотного розвантаження й проведе відключення. Щоб цього не було, необхідно провести мобілізацію всіх резервів і максимально економити електроенергію».
За даними Плачкова, станом на 11 листопада запаси вугілля на складах електростанцій становили всього 1,5 мільйона тонн, тоді як мінімально необхідно мати 4 мільйони тонн. «У результаті наш дефіцит може становити 3 тисячі МВт, — повторює енергетик, — це споживання двох таких міст, як Київ». «Ми повинні мобілізувати країну на економію електроенергії, — закликає він. — А також повсякденно розв’язувати проблеми з постачанням вугілля («слава богу, угода на постачання газу підписана»), вирішувати питання з перетіканням, щоб унеможливити повний розвал енергосистеми». Плачков наполягає на необхідності сформувати енергетичний баланс країни, підрахувати всі енергоресурси й розподіляти їх у ручному режимі, щоб уникнути тяжких наслідків.
Несанкціоновані перетікання електроенергії з енергосистеми Росії, прогнозує Скляров, можуть виникнути в разі будь-якого аварійного відключення генерації, зумовленого зростанням енергоспоживання в разі похолодання. «Енергетика України в запущеному стані, — констатує екс-міністр. — Я навіть думаю, що точка біфуркації вже пройдена, і ймовірність того, що станеться аварія, у нас досить висока. Найголовніше, до цього треба бути морально готовими, бо зараз ніхто не сприймає це серйозно».
Фахівець нагадує, що позаминулого року велика аварія сталася в ПАР. Добре, що зими там немає, й найбільшою проблемою виявилися непрацюючі світлофори. У результаті на дорогах виникли величезні пробки. Збитки ПАР через блекаут, за даними Склярова, досягли $23 мільярдів. Він сподівається, що в Україні до цього не дійде, енергетики зроблять усе можливе, щоб виключити аварію, оскільки втрати від цього можуть бути величезними.
Плачков пояснює, що в України є контракт з Росією, який обмежує перетікання 25 мільйонами кіловатгодин на місяць. На його думку, будь-яке аварійне відключення енергогенерації або зростання енергоспоживання може призвести до несанкціонованого прийому електроенергії з Росії. Енергетик вважає, що чинний контракт необхідно розширити: «Енергоринок» має укласти договір, що передбачає імпорт до 1500 мегават електроенергії, а НКРЕ визначити ціну, щоб у разі збільшення перетікань «не заводили кримінальні справи на тих, хто цей контракт підписав, як нещодавно вийшло з вугіллям з ПАР». Плачков також упевнений, що Кабмін у нинішній ситуації був зобов’язаний створити надзвичайну комісію з енергетики. Він не схвалює практику передчасного використання газу з підземних сховищ і перенесення закупівель газу в РФ на перший квартал 2015 року, а також пропонує, незважаючи на війну, деполітизувати енергогалузь, купувати для неї вугілля скрізь, де можна й вигідно.
Але головні аргументи Плачкова, спрямовані на зміцнення української енергетики й упередження її колапсу, зводяться до того, щоб усунути перекіс у ціновій політиці, відповідно до якого тарифи на електроенергію для промисловості в Україні, на відміну від більшості країн Європи, істотно вищі, ніж для населення. У результаті 62% населення країни, споживаючі менш як 150 кіловатгодин електроенергії на місяць, платять за це в середньому всього 25 гривень, а промисловість не конкурентна на міжнародних ринках.
Свої пропозиції щодо реформування енергосектора нашої країни, спрямовані на енергобезпеку й ліквідацію енергозалежності від Росії, в п’ятницю представив Міжнародний центр перспективних досліджень. Експерти МЦПД констатують, що Росія по черзі використовує свої енергетичні ресурси як тиск на Україну. Але якщо вона одночасно відмовиться постачати Україні газ, ядерне паливо для АЕС, нафту й вугілля, то загалом у енергетичному балансі країни з’явиться величезний дефіцит — 65%. «Стратегією енергетичного виживання для української держави в цих умовах може стати лише реформування енергетики», — зазначає глава правління МЦПД Василь Філіпчук. «А ціною нездійснення цього, — впевнений він, — буде суверенітет і цілісність України».
Серед пріоритетів енергетичної політики експерти МЦПД бачать реалізацію величезного потенціалу підвищення енергоефективності шляхом нормативно-правового регулювання та впровадження фінансових стимулів, перегляд будівельних норм. Багато чого можна зробити за рахунок кращого використання власних джерел енергоносіїв, зокрема за рахунок технології гідророзриву, як вважають дослідники, можна реанімувати чимало старих нафтогазових родовищ.
Особливі надії учені МЦПД покладають на регуляторні реформи. На їхню думку, великої шкоди Україні завдає ставка на монополізм НАК «Нафтогаз України». Їхнє обурення викликає постанова Кабміну, якою всі великі компанії зобов’язані купувати газ лише в одного цього постачальника. У зв’язку з цим бачиться надзвичайно перспективною повна імплементація Третього енергетичного пакету й особливо таких його положень, як доступ до труби третіх сторін і незалежне й ефективне регулювання.
Енергетична безпека — це не лише диверсифікація постачальників, а й захист національного виробника. Достатньо сказати, що поточна потенційна рентна ставка в Україні досягає 60%, як у провідних світових нафто— й газодобувачів — Казахстану, Норвегії, Росії, де дохід від енергоресурсів є основою державного бюджету. У МЦПД вважають, що такі ставки лише відлякують інвесторів і демотивують їх від входження на вітчизняний ринок. Важливим стратегічним пріоритетом уряду в МЦПД також називають поступову відмову від субсидій на газ, вугілля й електроенергію для населення й спрямування вивільнений коштів на підтримку вітчизняного енерговиробника, який досі залишається дійною коровою бюджету.
