Через 30 років науковці обіцяють нову світову енергетичну кризу, здолати яку зможуть лише країни, що вчасно навчилися застосовувати альтернативні джерела енергії. Чи буде серед них Україна, яка нині імпортує основні види енергоносіїв та знову і знову стикається з відчутними «ціновими стрибками» на них?
Голова Національного агентства з питань ефективного використання енергетичних ресурсів Євген Сухін вважає, що наша країна має всі шанси «лишитися за бортом», якщо не почне активно діяти. За його словами, потреби у нафті задовольняються в Україні власним видобутком тільки на 8%, у природному газі — на 22%. Залежність нашої країни від іноземних поставок органічного палива вже перетнула дозволений Рубікон (середньоєвропейський показник — 51%) і становить 60,7%. Це змушує замислитися над тим, яке енергетичне майбутнє чекає на Україну?
Відповідь дано у прийнятій минулого року Енергетичній стратегії розвитку країни до 2030 року. Та, за словами Сухіна, закладені в ній економічні показники «не відповідають реаліям сьогодення». Крім того, намічене у цьому документі збільшення використання первинних енергетичних ресурсів до 2030 року в 1,52 разу (302,7 мільйона тонн умовного палива), з одного боку, — цілком нормальний показник для країни, що розвивається. З іншого, — «дуже серйозна цифра» (європейські країни на такі темпи не претендують). Болючою темою, на переконання Сухіна, є ціна такого зростання. Найвищим пунктом зростання української енергетики до 2030 року буде виробництво 64,78 мільйона тонн умовного палива за рахунок нарощування кількості та якості роботи атомних енергоблоків — передбачено спорудити 12 нових атомних блоків вартістю 229,9 мільярда гривень. В такому сценарії Сухіну видається незрозумілою мета зростання: при передбачуваному збільшенні виробництва електроенергії в 2,2 разу споживання зросте лише в 1,5 разу. Де логіка? Виявляється, 25 мільярдів кВт.г планується експортувати та спрямовувати на електрообігрів житлових будинків.
Голова агентства переконаний, що зменшити такі значні матеріальні витрати («на порядок») допоможе застосування альтернативних джерел енергії. Сьогодні Європа використовує їх значно більше за Україну й нарощуватиме розрив і надалі за рахунок біомаси. Згаданою енергетичною стратегією на нові джерела енергії припадає лише 6% (18,33 мільйона умовного палива) від усіх обсягів виробництва енергії, зазначає Сухін. Врахувавши реальний потенціал «альтернативки» та грунтовніше вивчивши енергоефектвність використання енергії в країні, на його думку, взагалі можна б пригальмувати розвиток ядерної енергетики на цьому етапі. Про те, що розвиток атомної галузі не треба форсувати, свідчать нерозв’язані супутні проблеми: замкнутий ядерний цикл, утилізація відходів, переробка ядерного палива тощо.
Альтернативні види палива — реальна перспектива проходження наміченого урядом шляху за 8—12, а не за 25 років. Майже на стадії завершення пілотний проект із виробництва синтетичного газу, виробленого з відходів деревини. Здешевлення палива в ціні, більша незалежність країни у енергетичному плані та забезпечення якісним продуктом — головні результати застосування такої практики в Німеччині. Пілотну установку після випробувань наприкінці серпня встановлять на одній з газорозподільних станцій. Аналогічні технології, як передбачається, буде покладено в основу організації нової компанії «Нацнафтосинтезгаз».
Фінансувати її планують за рахунок інвестиційних коштів, бо сподіватися на гроші з бюджету давно вже перестали, а 19—20% річних, під які надаються кредити українськими банками, не найкращий варіант. Сьогодні вже є покупці на 26% пакета акцій компанії. Сухін говорить, що за попередніми оцінками стартова ринкова ціна цього ласого пирога 30 мільйонів євро. В той же час, він наголошує: «Контрольний пакет має залишатися в держави». Втім, це, мабуть, більше прерогатива Фоду держмайна. Але навряд чи він «насмілиться» продавати щось нереальне, чим досі є установка, яку рекламує пан Сухін ледве не з першого дня свого приходу в комітет і яка ще й досі, виходить, не пройшла випробувань.
