За вже встановленою традицією Національна опера України завершує свій театральний сезон прем’єрою. 26 червня репертуар театру поповниться малознаною в Києві оперою-буф Гаетано Доніцетті «Любовний напій». Ця вистава здійснена у співпраці між театром та Італійським інститутом культури, який пропагує європейську музичну спадщину, насамперед творчість видатних італійських композиторів ХІХ — поч. ХХ ст. (до спільних успіхів можна зарахувати вистави останніх років, серед яких «Фауст», «Макбет», «Джоконда», «Манон Лєско» та ін.).
«Любовний напій» принесе насолоду не тільки любителям оперного мистецтва, яким не часто випадає розкошувати музикою такого майстра італійського бельканто, яким був Гаетано Доніцетті, а й акторам-виконавцям, які давно чекали, що одна з найкращих комічних опер, яка позначалася невимушеністю й легкістю, вишуканістю й виразністю вокальних партій, багатством і соковитістю оркестровки, нарешті з’явиться в афіші київського театру.
За п’ятдесят років життя Гаетано Доніцетті написав сімдесят опер, а за іншими підрахунками, — сімдесят чотири (!); значну кількість творів в інших жанрах — симфонію, кантати, квартети, церковні хори, пісні. Хоч успіхи та невдачі чергувалися в його творчості з регулярною послідовністю, — він набув слави одного з найбільш плідних композиторів першої половини ХІХ століття, до того ж, ще й одного з найпопулярніших, і не тільки в Італії. Ще за життя композитора його опери підкорили сцени практично всіх європейських театрів — від міланського Ла Скала до петербурзької Маріїнки, від паризької Гранд-Опера до віденського Придворного театру...
У вісімнадцятирічному віці Доніцетті успішно дебютував оперою «Енріко, граф Бургундський» у Венеції й відразу отримав пропозицію заключити угоду з дирекцією Римської опери, для якої написав «Зораїду Гранатську», яка також пройшла з помітним успіхом. Між цими двома операми він написав ще й оперу «Петро Великий, цар російський, або Лівонський тесля», яка також мала прихильність і критики, і глядачів. Успішні дебюти відкрили молодому композитору шлях до найбільших італійських оперних сцен, зокрема, й до Ла Скала...
Про Доніцетті заговорили як про спадкоємця Россіні. Італія, яка тривалий час боялася втратити своє домінуюче становище в європейському музичному світі, зітхнула з полегкістю. З’явився композитор, який взяв у свої руки естафету від Белліні та Россіні... Він писав фантастично швидко: іноді опера на три, чотири або й п’ять дій з’являлася з-під його пера за два-три тижні. Здавалося, що муза творчості постійно супроводжувала композитора, а він просто-таки купався в музиці, дихав нею.
Одним із найвизначніших творів Гаетано Доніцетті того часу стала опера «Лукреція Борджіа» написана за мотивами драми французького письменника Віктора Гюго. І хоча критика та глядачі відгукнулися на нову оперу свого кумира досить прохолодно, однак її було показано в тому сезоні тридцять три рази. На відміну від багатьох інших опер Доніцетті, від яких тогочасна італійська публіка шаленіла, невисоко оцінена сучасниками «Анна Болейн» перейшла до репертуару багатьох європейських театрів і ставиться, хоч і не часто, дотепер! До вершинних творів спадщини Доніцетті належить написана 1835 року опера «Лючія ді Ламмермур» за мотивами роману Вальтера Скотта. Свого часу в цій опері, поставленій диригентом Олегом Рядовим та режисером Іриною Молостовою, з грандіозним успіхом співала Євгенія Мірошниченко та Анатолій Солов’яненко, Анатолій Мокренко та Марія Стефюк... Опера й до сьогодні в репертуарі театру, дає можливість демонструвати красу голосу та майстерність бельканто новим поколінням вокалістів.
Значну увагу приділяв композитор комічному жанру, створивши кілька опер, серед яких був і «Любовний напій». Плеяда майбутніх його спадкоємців саме через твори Гаетано Доніцетті опановувала цей веселий та іскрометний жанр. Можна з великою впевненістю говорити, що саме він своїми легкими і сповненими іскристості невеликими комічними операми намітив народження дуже популярного в майбутньому жанру класичної оперети.
«Любовний напій» став сороковою оперою в його творчому доробку. Приступаючи до роботи над нею, Доніцетті з іронією писав своєму постійному лібретисту Ф. Романі: «Маю написати оперу за два тижні. З них виділяю вам лише один. Тільки майте на увазі, що у нас примадонна-німкеня, тенор-заїка, буффо з козлячим голосом і безликий французький бас. Тим часом можете себе прославити...»
За сюжетом, молодий селянин Неморіно до безтями закоханий у чарівну, але досить вередливу орендарку довколишніх земель Адіну. Тільки ось як порозумітися з нею — не знає. Тим часом і в Адіни пробилося до сором’язливого юнака щось схоже на почуття. Щоб роздратувати Неморіно, вона готова вийти заміж за сержанта Белькоре... Нещасний Неморіно кидається до пройдисвіта Дулькамари, який видає себе за лікаря та пропонує чарівний еліксир, що може завоювати серце дівчини. Одної пляшки було замало, чари не подіяли. На другу в Неморіно немає грошей. Белькоре скористався ситуацією і запропонував юнаку записатися в солдати, де він зможе швидко й назавжди забути про Адіну, яка завтра має стати дружиною хвацького сержанта...
Такий не вельми вигадливий, якщо не сказати звичайнісінький для італійського стилю опери-буф сюжет, був пройнятий справжнім гумором, дотепністю та іронічністю, що завжди подобалося італійській публіці, а згодом і зарубіжній, бо твір швидко знайшов втілення в європейських театрах, зокрема, був поставлений в Петербурзі, Москві, Одесі, Києві. Може, саме про цей твір німецький поет Генріх Гейне, який дуже любив музику Доніцетті, сказав: «Мелодії Доніцетті своєю веселістю й дотепністю тішать світ...»
Прем’єра відбулася на сцені міланського Ла Скала 12 травня 1832 року. Це був один із найяскравіших прижиттєвих творчих тріумфів молодого, на той час дуже щасливого й піднесеного, захмелілого від кохання до дружини Вірджинії Гаетано Доніцетті, який писав цю музику не тільки для театру, але й для коханої жінки.
Протягом сезону вистава була показана тридцять два рази при постійно переповненому залі. А в 1837 р. з тріумфом пройшла в Італійському театрі в Парижі. Розпочався світовий успіх опери, який триває й досі.
Сьогодні ввечері київські глядачі отримають нагоду побувати на прем’єрі «Любовного напою», постановку якого здійснили диригент Володимир Кожухар та італійський режисер Італо Нунціата (для якого це вже п’ята опера, поставлена на київській сцені). Художньо оформила виставу Марія Левитська, а хормейстером-постановником виступив Богдан Пліш, для якого це перша масштабна робота в класичному оперному жанрі. Щодо виконання, то це буде по-справжньому молодіжна прем’єрна вистава, у якій виступлять: Ольга Фомічова (Адіна), Дмитро Попов (Неморіно), Світлана Годлевська (Джаннетта), Олександр Бойко (Белькоре), Сергій Магера (Дулькамара) та інші.
