60-річчя незалежності держави Ізраїль, не тільки історико-політична перемога, що дала можливість знайти Батьківщину одним із самих гнаних і розкиданих по землі людям — євреям, але й перемога духу та працьовитість піонерів, їхніх спадкоємців і численних репатріантів, що повернулися на свою історичну батьківщину, щоб розжарену сонцем кам’янисту пустелю перетворити в процвітаючу державу. В історичному контексті шість десятиріч подібні миті, але за цей час ізраїльтяни знайшли власну країну з відродженою державною мовою — івритом і вибудували чудові сучасні міста, створили могутню, здатну захищати своїх громадян і країну армію і в багатьох техніко-економічних показниках зайняли провідні місця у світі.
Культура розвивалася разом із державою. Історична пам’ять і мудрість, множена на взаємодію асимільованих євреями культур тих країн і континентів, де вони мешкали, сприяла появі цікавої літератури, самобутнього образотворчого мистецтва, театру і, звичайно ж, кіно. Ізраїльське кіно в останні роки впевнено розташувалося на вершині кіноолімпу, отримуючи на різних, у тому числі й провідних, фестивалях найвищі нагороди. І що найважливіше, глядацьку вдячність.
Кіно це абсолютно адекватне світовим тенденціям, і щодо образотворчого ряду, і щодо технічних засобів. Емоційно наповнене загальнолюдськими проблемами, не цураючись при цьому національного колориту й пильної уваги до проблем власного народу та країни.
Щоб розділити своє свято з українським глядачем, Посольство держави Ізраїль на честь ювілею організувало цілу низку заходів, що допоможуть нашим країнам і нашим людям краще зрозуміти один одного.
— Ми не концентруємося лише на ювілейних днях, — каже Надзвичайний і Повноважний Посол держави Ізраїль в Україні пані Зіна Калай-Клайтман. — Ланцюг культурних заходів почався задовго до святкової дати й продовжиться протягом року в різних містах України. Ми брали участь у дуже цікавому фестивалі Нової музики «Два дні та дві ночі» в Одесі. Там пройшов концерт пам’яті відомого композитора Йосифа Дорфмана, за участю ізраїльських музикантів. Наші солісти й колективи беруть участь у святкових концертах, що пройшли і ще пройдуть не тільки в Києві, але і в інших містах України. Сподіваюся, порадують українського глядача численні художні виставки, і ми дуже хочемо, якщо дозволять кошти, привезти до України й симфонічний колектив, і сучасний танець, яким славиться наша країна, і дуже цікавий театр. Що ж до кіно, то нинішній фестиваль — другий із тих, що проводить посольство в нашу каденцію. Минулого року зали найстарішого київського кінотеатру «Жовтень» ломилися від бажаючих подивитися фільми, що вразили в останні два-три роки Канни та Венецію, Берлін та Токіо. У програму цього року ввійшло чотири картини, які після киян побачать глядачі Одеси, Харкова та Львова. І для нас дуже важливий такий географічно розкид на карті України. До речі, в програму Днів ізраїльського кіно в цих містах будуть включені й деякі стрічки з торішньої програми.
Кінотеатр «Жовтень», що відрізняється прихильністю до фестивалів і вмінням їх провести, і цього разу став гостинним домом для Днів ізраїльського кіно, які завершуються завтра. Фільм, показаний на відкритті, — «Подорож оркестру» (реж. Еран Колірін). Ця стрічка випромінює добро, розповідаючи невитіювату історію людського взаєморозуміння. В арсеналі картини — вісім премій Ізраїльської кіноакадемії, Гран-прі МКФ «Молодість», МКФ в Анталії і Токіо.
Фiльм «Бофор» (реж. Джозеф Сідар) був номінантом на «Оскар» як кращий іноземний фільм. Це драматична історія про страшні будні війни, її аморальність і питання людської моралі.
Картина режисера Цахи Граду «Непристойний жест» — володар Гран-прі фестивалю в Хайфі — розумно й тонко ставить питання меж дозволеного. Навіть тоді, коли стоїш на захисті власних інтересів і власної людської гідності.
Володар двох призів Берлієнналє, фільм Ейтана Фокса «Бульбашка» поетично і правдиво розповідає історію забороненого кохання.
Але кіно краще один раз побачити, ніж багато про нього прочитати...
