75 роковина Голодомору на Дніпропетровщині відзначалося цілою низкою громадських акцій. Учені й архівісти представили обласну Книгу пам’яті, в якій, крім документів і фотоматеріалів, уперше було опубліковано мартиролог — поіменний список мешканців області, загиблих від голоду в 1932—1933 роках. Він нараховує 65 тис. осіб і відтворює неповну кількість жертв, оскільки в двох районах області й кількох сільрадах не збереглися книги запису актів цивільного стану. Крім цього, напередодні пам’ятної дати в місцевих музеях відкрилися виставки картин і книг, присвячених темі Голодомору, а в популярному молодіжному театрі «Верим!» відбулася прем’єра вистави «Голодна кров», написаної за реальними подіями початку 30-х років. Вельми нетрадиційно пройшов показ документального фільму «Голод-33: дніпропетровський аспект». Автор сценарію й режисер фільму журналіст Сергій Довгаль уперше спробував висвітлити тему голоду серед міських жителів. Неабиякі пристрасті кипіли під час обговорення фільму, яке відбувалося в Дніпропетровській міській бібліотеці. Кілька його учасників порушили питання про те, що нещодавно відкритий Президентом В. Ющенком обласний Меморіал жертвам політичних репресій і Голодомору на дев’ятому кілометрі Запорізького шосе жодного відношення до Голодомору... не має. Посилаючись на документи, вони стверджували, що в братських могилах, виявлених за часів перебудови, були поховані лише жертви масових розстрілів кінця 30-х — початку 50-х років. Сумнівно, за їхніми словами, виглядає й намір влади Дніпропетровська побудувати міський меморіал жертвам Голодомору в парку ім. Писаржевського, де до війни знаходилося єврейське кладовище. Водночас існують докази, що померлих від голоду людей ховали на кладовищі біля обласної лікарні ім. Мечникова, а також біля Центрального залізничного вокзалу, де вмираючі від голоду мешканці сіл шукали порятунку. «Необхідно з’ясувати дійсні місця поховань і встановити там гідний пам’ятник», — вважають учасники обговорення.
Цими ж днями відбувся міжнародний круглий стіл під назвою «Історія України: хто й навіщо займається її фальсифікацією?», організований Партією регіонів і її союзниками. І хоч на захід не приїхало багато з анонсованих гостей, участь у круглому столі взяли російські вчені й дипломати, причому українського походження. «Порушуючи тему так званого Голодомору, — сказав співробітник Національного інституту розвитку РАН Сергій Заворотній, — українців і росіян намагаються зіштовхнути лобами». Російський вчений піддав сумніву кількість жертв голоду в Україні й навів як приклад Казахстан, де загинула майже половина сільських жителів. «Проте, — зазначив він, — влада не робить з цього політичну тему. Адже загибель радянського селянства в роки колективізації є нашою спільною трагедією».
Неприємний осад у душах багатьох дніпропетровців залишив виступ по місцевому телебаченню дніпродзержинського скульптора Гарніка Хачатряна — автора шестиметрової постаті Скорботної матері на Меморіалі жертвам політичних репресій і Голодомору. За його словами, обласні чиновники досі не розплатилися з ним за масштабну роботу — обіцяли 400 тисяч гривень, але майстер обіцяних грошей досі не отримав. Тим часом, каже митець, вирізьблювати гігантську скульптуру, з огляду на її розміри та брак часу, довелося прямо в гранітному кар’єрі. Скульптор мусив платити з власної кишені за електрику, алмазні інструменти й навіть зарплату підсобним робітникам. А коли він почав висловлювати своє обурення, то йому пригрозили великими неприємностями — мовляв, це не той випадок, коли треба заробляти великі гроші. Проте митець упорався вчасно — до вересневого візиту Президента в Дніпропетровську область. Щоравда, на відкритті Г. Хачатрян був присутній лише як звичайний відвідувач.
