Я хочу сказати, що на нашому державному й недержавному
ТБ бракує Шендеровича. Навіщо нам свій «такий смішний і зловредний»? У
чому його роль і значення, і який внесок він може зробити? І що привнести?
Привносить він, унікальний, на екран передусім самого себе.
А показує він, спостережливий, надзвичайно смішні речі та постаті. Документальні
й такі, що фігурують на самому політичному Олімпі. І відразу ті, що діють
в «Итого» і «Куклах». Сьогодні у вищому товаристві — завтра в нього. Інформаційно-паразитично.
Перша заслуга Шендеровича. На відміну від нас, коли всі
еліти та керівники кусаються, б'ються і «обливаються брудом», він може
зібрати в себе в одній симпатичній компанії дуже непоганих олігархів, патріархів,
ієрархів і поставити їх на одну дошку. Тут же зникає питання: хто кращий
— гірший, розумніший — дурніший, народніший — антинародніший. Президент
чи Зюганов, Чубайс чи Жирик, Черномирдін чи Березовський... (Чи можуть
стояти поруч або мирно сидіти на одній дошці наші Кучма, Ткаченко, Вітренко,
Суркіс, Моїсеєнко?)
Для Шендеровича та народу (маючи на увазі його стан) вони
всі однакові: й не погані, й не хороші. І це є відкриттям у політології,
соціології та всьому суспільному житті. Бо відсутність у свідомості та
на екранах вічного питання «Хто винен?!» (скажімо, антинародний режим,
чи олігархи, чи патріоти, чи буржуї) є наявністю нового виміру взагалі,
й у ЗМІ зокрема.
Друга заслуга — відмінність Шендеровича. На відміну від
наших гостропубліцистичних і викривальних ведучих, Шендерович добродушний
до своїх документальних персонажів і любить кожного тим більше, чим краще
він смішить і висловлюється. Не останнє приголомшуюче висловлювання Черномирдіна
про привида, який чогось саме за нас зачепився, — приклад цього. Або рекламне
побажання знову зайняти чергу за чаєм зі слоном, наприклад.
Шендерович ніколи не гнівається. Він знаходить вражаюче
смішні документальні кадри й не забуває про силу дотепного монтажу, задає
своїй компанії хитромудрі сюжети, коли його «Титанік» з командою смішно,
але все ж тоне. На відміну від нашого нісенітно непотоплюваного «Титана
і К о ». І в комплімент нашим «Великим Перегонам» («1+1»), які наблизилися
щодо виконання до великого відкриття В. Шендеровича, щоправда, — на жаль!
— без його чарівної зрівняйлівки.
Третя відмінність Шендеровича. Звичайно, ми маємо справу
з розумним Шендеровичем. Тому в ньому немає ніякої злості, догідництва
(будь-кому), підпахвового сміху (типу Сердючки), за ним ніхто не стоїть
і не лежить, він нікого не б'є по голові (типу витравлених «Довгоносиків»
і «Масок», що залишилися). Тому в ньому таки є різнобічне поєднання сценариста,
ведучого, письменника, актора й дуже м'якого гумориста з іроністом.
...Чому ж на наших каналах поки ще немає свого Шендеровича?
Або йому подібних?.. Я підозрюю, що в нас ще не набралася достатня для
пристойного рейтингу кількість глядачів, для яких сенс його жанру як «інформаційно-паразитичний»
був би зрозумілий і близький. А також — де нам знайти начальників і олігархів,
телекерівництво та спонсорів, які не образилися б? Які допустили б і не
поклали край.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Відомий кінорежисер у сфері науково-популярного кіно
збирається продовжити в телеклубі «Дня» цикл публікацій на тему «Чому в
нас немає?..» Наступним «номером програми» буде їхній Ларрі Кінг.
