Кожен телеканал до святкування Дня незалежності України готує своїм глядачам невеличкий сюрприз. В основному це документальні фільми про історію зародження, розвитку нашої держави, про здобуття нею незалежності. Перший Національний в даному випадку не виняток. До свята, а саме 21, 22 і 23 серпня, НТКУ запропонує своїм глядачам новий проект «Моя країна».
«Моя країна» — це серія документальних фільмів. Але особливість проекту полягає в тому, що автори зосереджують свою увагу, в першу чергу, на проблемах сьогодення. В основному йдеться про проблеми освіти, медицини, житлово-комунального господарства, соціального захисту.
Проект складається з трьох фільмів. Слід зазначити, що автори не просто розповідають про проблеми та проекти реформ, основна увага приділятиметься оприлюдненню різних точок зору зацікавлених сторін та незалежних експертів. Останні ж пропонують власні проекти реформ. Автори впевнені, що незалежні експерти, які знають досвід інших держав, бачення реформ чиновниками та урядовцями, історії людей, життя яких можуть змінити реформи та історії людей, які вже міняють країну власними руками, зможуть відповісти на питання — коли настане час реформ? Як вони змінять наше життя? Що можна робити вже сьогодні, не чекаючи на урядові рішення та програми?
Перший фільм проекту «Будинок, який зруйнував ЖЕК» вийде в ефір 21 серпня о 22 годині 20 хвилин.
Найгостріша проблема — житлово-комунальна реформа, вона стосується кожного українця незалежно від віку, професії і освіти.
«Улітку ми постійно готуємося до зими. Однак гроші на це з держбюджету майже завжди надходять лише у четвертому кварталі поточного року, і комунальники щозими ледь встигають з ліквідацією аварій. На життя без світла, води і тепла невдоволені мешканці відповідають неплатежами. Суди, тарифні війни, житлове рейдерство захопили галузь. Система управління ЖКГ стає дедалі малодієвою і непрозорою. Хто, за що і кому має платити? Хто і як має ремонтувати дах і підвал? Що рахує тепловий лічильник? Ці питання потрібно піднімати на телебаченні, на «круглих столах», на шпальтах газет і в кабінетах відповідальних осіб», — розповідає продюсер проекту «Моя країна» Роман Вибрановський.
Тим часом урядовці пишуть нову редакцію закону про реформування і розвиток житлово-комунального господарства. Підготовлено і нову редакцію Житлового Кодексу, який має врегулювати відносини між власниками житла, якими ми вже є у переважній більшості, і компаніями, що надають послуги в цій сфері. Та поки нові правила гри на ринку житлово-комунальних послуг увійдуть в дію, мешканці міст і сіл намагаються вирішити багато питань самостійно. Жителі багатоповерхових будинків створюють кондомініуми (ОСББ) і обирають компанії, які надаватимуть їм послуги; ЖЕКи переходять у руки приватних господарів; реконструкція старого житлового фонду відбувається за рахунок кредитів, які надаються фізичним і юридичним особам («сенаторам»); мерії міст-«пілотів» випускають житлові облігації, гроші від продажу яких направляють на енергозбереження, автономне теплопостачання і відновлення водогінної мережі. В містах з’явилась гостра потреба в представниках нової-старої професії — управляючих будинків.
Управбуд — крадій чи дбайливий господар? Яким коштом реконструювати облізлий гуртожиток? Досвід управляючих компаній і в Україні, і в Польщі. Як виховати з пересічного українця відповідального власника житла? Саме на ці питання зможе знайти відповідь глядач у першому фільмі.
Другий — «Як купити здоров’я?» транслюватиметься 22 серпня.
«Радянська система Семашка, на якій ще й досі базується українська система охорони здоров’я, передбачає безоплатність і доступність медичної допомоги для всіх верств населення. Законодавчо це закріплює 49-та стаття української Конституції. Проте функціонує ця норма права тільки на папері. Тому кожний пацієнт, починаючи лікування, спершу перевіряє гаманець. Раніше казали: «Здоров’я — це те, що не купиш ні за які гроші». Тепер зрозуміло, що за здоров’я треба платити», — каже автор фільму Микола Камінський.
Але як врегулювати фінансові стосунки між пацієнтом і лікарем? Чи можливо зробити так, щоб бюджетного фінансування вистачило на все? Що вже зараз може зробити людина, щоб убезпечити себе від несподіваних фінансових витрат? Медицину якої країни варто обрати за взірець? Можливо, сусідньої Польщі, де живе і працює багато українців?
У публіцистичному дослідженні «Як купити здоров’я?» наведені думки фахівців галузі на тему реформ в медицині та приклади ініціативної діяльності людей, які створюють лікарняні каси, добровільно страхують своє здоров’я, оплачують лікування в приватних клініках.
Останній фільм проекту «Освіта на замовлення» вийде 23 серпня.
Реформування в освіті — почалося? Консервативні і застарілі радянські форми відходять в минуле, вони не задовольняють сучасних українців. Няні — замість дошкільних закладів, приватні гімназії замість середніх шкіл, контракт замість держзамовлення… В освіту приходить приватний бізнес.
Чи потрібні дитячі садки? Як у Львові відвоювали чотири групи у орендарів? Відповідальні чи байдужі сучасні українські батьки? Що, окрім педагогічних методик, вони обговорюють у кабінетах завідуючих? І скільки років повинні проводити діти у дитячому садку? У Полтаві воліли б затримати дітей в садку до 10 років, а в Комсомольську відправляють до школи у шестирічному віці. Як же насправді краще для наших дітей?
«Сільські школи з малою кількістю дітей, низьким фінансуванням та браком кадрів стали заручниками місцевих адміністрації та інтересів бізнесу. Чи мають право сільські діти на таку ж повноцінну освіту, як і міські? Для дітей звичайних шкіл у Київській області відкриті двері ліцеїв, ПТУ та вищих навчальних закладів — знання вони отримують факультативно, а вчителі викладають їм безкоштовно. Педагогічний альтруїзм рятує сільського школяра», — розповідає автор третього фільму Олена Константиновська.
12-річне навчання, проміжна атестація, єдиний вступний іспит, Болонська система… Це і є реформа шкільної та вищої освіти в Україні. Однак частина вищих навчальних закладів проти. Що ще вигадають та впровадять у кабінетах Міністерства освіти і науки? Чому українська молодь все більше прагне отримувати освіту за кордоном? Який відсоток студентів повертається на батьківщину? Їх вибір — залишитися на чужині чи повернутися додому і застосувати отримані знання на користь рідної країни? Який шлях оберуть сотні тисяч молодих українців, які мають скласти нову інтелектуальну, наукову, виробничу, політичну еліту в Україні ХХI століття? Про це глядачі зможуть дізнатися в останній програмі проекту «Моя країна»
«Моя країна» — це проект, який покликаний підняти найгостріші суспільні проблеми і об’єктивно розповісти про перспективи їх вирішення. Та, незважаючи на недоліки, автори фільму все ж наголошують на тому, що кожен українець має пишатися своєю Батьківщиною, незважаючи на негаразди, які можуть супроводжувати молоду державу.
