«День» разом із тележурналістами продовжує підбивати підсумки телесезону, що минає. Цього разу поглянути — крізь призму власних проектів — на проблеми, якими жили суспільство, країна, світ, а значить і ТБ, ми запропонували ведучим програм телеканалу «Інтер».
Віктор ВАЦКО, футбольний коментатор, ведучий програми «Проект F»:
— Спортивна громадськість, зокрема — футбольна, в нашій країні з року в рік переживає одні й ті ж проблеми. На щастя, вони не настільки глобальні, як, скажімо, війна в Іраку чи епідемія атипової пневмонії. Проте для справжніх фанів, можливо, навіть більш актуальні та хвилюючі.
Свій головний футбольний погляд «Інтер» сфокусував на провідній команді країни — національній збірній. Завдяки прямим трансляціям матчів із її участю, інформаційно-аналітичним сюжетам у «Проекті F» ми спостерігали і продовжуємо спостерігати її просування до фінальної частини Чемпіонату Європи —2004.
Незважаючи на останні невдачі, продовжую вірити, що мети буде досягнуто. Саме на національній збірній так чи інакше відбиваються інші актуальні проблеми — засилля гравців-іноземців, які не дають розвиватися і прогресувати українським футболістам, невдалі виступи наших клубів на континентальній арені, скандали з некваліфікованим суддівством матчів національного чемпіонату тощо. І про це не можна не говорити.
Наш футбол переживає черговий етап свого розвитку і становлення. Ми набуваємо досвіду. Зокрема і на особистих помилках. Віриться, що в новому сезоні у вітчизняного футболу і навколо нього буде менше конфліктів, скандалів, помилок. А ми будемо розповідати, в більшості випадків, про приємне — успіхи, досягнення і трофеї.
Олександр МЕЛЬНИЧУК, заступник шеф-редактора інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер», ведучий програми «Подробиці тижня»:
— Для нашої інформаційно-аналітичної служби, на мій погляд, сезон, що минає, став часом великої організаційної роботи. За ці місяці міцно стала на ноги наша українська редакція, і глядачі давно вже оцінили якість українських випусків «Новин» і «Підсумків дня». При цьому ми зуміли обійти всі «гострі кути», уникнути будь-яких перекосів і не ослабити редакцію російську, яка працює над «Подробицями». Але найголовніше — при наявності духу суперництва всі мої колеги однаково вболівають за всі без винятку програми. Поділ — річ вельми умовна, адже працюємо ми в одному колективі і робимо одну справу. Тим більше, що підсумкові «Подробиці тижня» ми робимо всі разом.
З другого боку, сьогодні ми вже можемо говорити про стабільну і якісну роботу наших зарубіжних корпунктів — у Москві, Вашингтоні та Берліні. Розвиваємо кореспондентську мережу і в інших країнах. Це дозволяє нам розповідати про події, що відбуваються, процеси і представників «того» життя від першої особи, а не переказувати когось. І що особливо важливо, дивитися на всі процеси, що розвиваються у світі, українськими, а не чужими очима. А в кінцевому результаті ми маємо можливість отримувати якнайповнішу та оперативну інформацію, що дуже важливо при освітленні ключових подій. Я гадаю, що наші зусилля виправдали себе при освітленні війни в Іраку або під час захоплення заручників у театральному центрі на Дубровці в Москві.
Сезон, що минає, став також якоюсь мірою часом експериментів, результати яких, я впевнений, глядачі побачать і оцінять вже в сезоні новому.
Андрій ЦАПЛІЄНКО, ведучий програми «На лінії вогню»:
— Минулий телесезон був складним, тому що в країні і в світі сталося дуже багато подій, які так чи інакше вплинули на телебачення. А оскільки вони призводили до великих змін, мінялося і наше розуміння того, що ж відбувається навколо. Я вважаю, що і наша програма змінилася, адже вона розповідає про переділ світу і збройні конфлікти, неминучі при цьому.
Передусім кілька сильних прозрінь ми отримали від війни в Іраку. Вона повністю змінила наш погляд на сучасну війну: це стосується, зокрема, тих засобів, якими вона ведеться, і мети, яку ставлять протиборчі сторони.
Другим і не менш важливим моментом стала поїздка в Колумбію, де ми зняли програму про, на перший погляд, звичайні речі — протистояння партизанiв і центральної влади. Виявилося, воно дуже глибоке, відверто замішане на фінансових інтересах, наркотиках, нафті. Минулий телесезон навчив нас оцінювати події не поверхнево, дивитися на речі не побіжним поглядом... Але, мабуть, найголовніше відкриття — процеси, які відбуваються в різних точках планети Земля, взаємопов’язані. І коли ми це зрозуміли, навіть якось боязко стало за Україну.
І все ж дуже вдячні телесезону, що минає, за цікаві поїздки і велику кількість запропонованих тем. Це стосується не тільки зарубіжних відряджень. Адже і всередині країни також помiтно немало змін. Мені здається, наш глядач став більше орієнтуватися на загальнолюдські цінності. Судячи з відгуків на «N-кілометр», людям цікавіше дивитися історії, що беруть за душу, ніж міркування про глобальні проекти. Я пересвідчився, що розповідати про серйозну проблему треба через конкретну особистість, через її історію: може, трагічну, може, трагікомічну... Саме через неї можна вплинути на загальну ситуацію. Це такий телевізійний ефект.
