Росія та Україна поки не можуть домовитися й розпочати транзит російського газу. Замерзаюча Європа втрачає терпіння й довіру до «Газпрому». Євросоюз попереджає, що шукатиме альтернативних шляхів забезпечення газом. Через декілька років це може стати реальністю.
«Газпром» не полишає спроб відновити транзит газу до Європи через Україну. У ніч із середи на четвер «Газпром» надіслав до об’єднаного диспетчерського управління НАК «Нафтогаз України» чергову заявку на транзит 99,2 млн. куб. м газу на доби з 10.00 через ГВС «Суджа», з них 13,9 млн куб. м призначені споживачам Молдови, 63,1 млн. куб. м через ГВС «Орловка» в балканському напрямку та 22,2 млн. куб. м через ГвС «Ужгород» споживачам Словаччини.
Однак Україна знову відмовила «Газпрому» в транспортуванні газу до Європи.
«У відповідь було знов отримано відмову в здійсненні транзиту під приводом відсутності технічної угоди про умови здавання-приймання газу на прикордонних ГВС 2009 року. Хоча відсутність наразі технічної угоди за наявності чинного з 2003 до 2013 року контракту на транзит не є підставою для припинення транзиту через територію України», — говориться в повідомленні «Газпрому».
Тим часом Молдова та Придністров’я в середу ввечері все-таки отримали газ. За даними уряду Молдови, постачання в мінімальних обсягах стали можливими після того, як Україна ввечері 14 січня відновила постачання природного газу до Одеської області.
Вочевидь, спрацювала схема, запропонована напередодні головою «Газпрому» Олексієм Міллером для Словаччини. «Йдеться про обмінні операції, коли «Газпром» постачатиме газ для внутрішнього споживання України, 20 мільйонів кубометрів, а Україна постачить їх з підземних сховищ газу (ПСГ) на західні кордони для споживачів Словаччини», — зазначив він, додавши, що така ж схема постачання може бути використана для забезпечення споживання Молдови, яка опинилася в украй складній ситуації. Придністровський район, наприклад, практично повністю позбавлений газу. А споживання газу промисловими підприємствами в Молдові знизилося на 50%.
Однак учорашнє невелике постачання не вирішило проблеми.
У середу президент Росії запропонував провести саміт країн-споживачів російського газу 17 січня в Москві. Запрошена й Україна. Український прем’єр Юлія Тимошенко підтримала російську ініціативу, однак наполягає на проведенні зустрічі на нейтральній території.
Поки сторони з’ясовують політичні стосунки, Європа вже заявила про те, що Росія та Україна втратили «дуже значну частку довіри» з боку Євросоюзу за час газового конфлікту, заявив голова представництва Єврокомісії у Москві Марк Франко.
За його словами, цей процес може призвести до низки судових позовів, оскільки проблеми, пов’язані з договірними зобов’язаннями, вирішуються на основі арбітражу.
Деякі потерпілі внаслідок російсько-української газової війни вже заявили про намір подати до суду на «Газпром» за недопостачання газу транзитом через Україну. Наприклад, грецька газова компанія Greek Public Gas Corporation (DEPA) збирається вимагати компенсації в розмірі $1 млрд.
Ситуація, що склалася, змусила Європу задуматися про інші шляхи забезпечення себе газом.
Єврокомісія визнає, що наразі альтернативи постачанню газу з Росії немає, але підкреслює, що в перспективі Європа може переключитися на інших постачальників.
«Альтернатива залежить від термінів: якщо завтра — то альтернативи немає, якщо через рік — то декілька варіантів, через п’ять років — безліч. У довгостроковому плані можуть бути інші постачальники», — заявив Франко в четвер на прес-конференції в центральному офісі Інтерфаксу. Він, щоправда, зауважив, що намір Євросоюзу диверсифікувати постачання газу не має антиросійської спрямованості. «Ми хочемо, щоб Росія залишалася нашим стратегічним партнером, включаючи сферу енергетики, та вважаємо її надійним постачальником», — зазначив Франко.
«Із Марком Франко можна погодитися. Майже. Правильніше буде сказати так: якщо завтра, то альтернативи немає, через рік — теж немає, через двадцять років — альтернативи з’являться», — говорить начальник відділу економічного аналізу Євразійського банку розвитку (ЄАБР) Євген Винокуров. По-перше, є варіанти нарощування альтернативних потужностей перекачування російського газу. Це Nord Stream і посилення потужності газопроводів через Білорусь. Через п’ять років Росія буде спроможна варіювати напрямки газового експорту на Західну Європу, говорить експерт. По-друге, є варіанти постачання неросійського газу в обхід Європи: «Йдеться, передусім, про Набукко. Це складний, дорогий і небездоганний проект, що проходить через геополітично нестабільні регіони. Над ним європейці б’ються зі змінним успіхом уже багато років».
Третій шлях — нарощування європейського газовидобутку та імпорту газу з Північної Африки й інших регіонів, зокрема, й з будівництвом потужностей зрідженого природного газу.
«Африканський регіон — найбільш перспективний постачальник зрідженого природного газу, — зазначає керуючий партнер НКГ «2К Аудит — Ділові консультації» Іван Андрієвський. — Тому проекти щодо організації постачання СПГ конкуруватимуть із транссахарським газопроводом. Однак, якщо трубопровід через Африку до ЄС почне реалізовуватися, то масштабних проектів у плані СПГ, швидше за все, не буде».
Що ж до власних можливостей Європи в плані забезпечення своїх потреб, то «в перспективі на 20 років з’являються варіанти — альтернативна енергетика й ренесанс атомної енергетики», вважає Винокуров.
«Окремі країни Євросоюзу вже активно переходять на відновлювальні джерела енергії, — погоджується Андрієвський. — Наприклад, Швеція до 2020 року повністю планує відмовитися від органічних джерел палива. Ісландія збирається здійснити таку саму програму до 2050 року. Велика Британія активно використовує енергію вітру та хвиль, і до 2012 року ці джерела забезпечуватимуть близько 10% усього енергоспоживання країни. Іспанія та Німеччина роблять ставку на енергію вітру — щороку використання вітроенергетики в цих країнах збільшується на 25%. Таким чином, в останні роки Євросоюз дедалі активніше освоює альтернативні джерела енергії».
Газовий конфлікт Росії й України та припинення постачання російського газу до Європи, вочевидь, сприятимуть збільшенню фінансування Євросоюзом програм розвитку АДЕ, вважають експерти. Також це має прискорити просування проектів газопроводів з Африки та Середньої Азії до Європи.
