Як правило, чинний Президент свій день народження відзначає в колі сім'ї. Не стане винятком і нинішнє свято. Сьогодні гаранту Конституції виповнилося 53 роки. У цей день ми вирішили про Ющенка-політика не говорити.
Віктор Андрійович захоплюється живописом, бджільництвом, гончарством, колекціонує предмети давнини: народного побуту й український національний костюм, реставрує пам'ятки трипільської культури.
Ось що Президент говорить про живопис: «Відверто кажучи, я довго не тримав пензлик у руках, але на Різдвяні свята трапилась така нагода. Ми на кілька днів із сім'єю вирвалися в гори. Йшов казковий сніг: дахи, ялинки засипані кучугурами. Це була справжня ідилія, яка нагадала мені атмосферу дитинства. Мене потягло до фарб, і я намалював маслом два українські зимові пейзажі. Тепер один із них прикрашає гостьову, де також є сім-вісім моїх робіт. Більшість картин я дарую. Дехто з друзів переслідує мене вже кілька років, просять, що б я подарував їм картину. Кожного року я обіцяю: як тільки в мене з'явиться три-чотири вільних дні, обов'язково намалюю. Але все не вистачає часу».
Бджільництво також займає почесне місце в списку хобі Віктора Ющенка, що навіть стало причиною багатьох анекдотів і жартів. А даремно, у бджільництві нічого поганого немає. «Це хобі родом із дитинства: у нас удома завжди була пасіка, пасічниками був і батько, і дід, і прадід..., — розповідає Ющенко. — Ми з братом з дитинства допомагали дорослим доглядати за бджолами й слухали їхні повчання. Батько любив повторювати: «Бджоли — це унікальне спільнота, в якій і людям є чому повчитися. Вулик живе за суворим порядком: одні бджоли охороняють сім'ю, другі — носять мед, треті — годують дітей, і всі обов'язки чітко розподілені». На пасіці в мене є як сучасні, так і раритетні вулики з різних куточків України. Свою пасіку я розмістив на дачі, недалеко від Києва. На літо виводжу своїх бджіл ближче до медоносів. Велику частину меду передаю в дитячі будинки або дарую друзям. Для мене бджільництво — це спосіб зберегти частину того світу, в якому жили наші прадіди, адже він ніколи не повториться».
Віктор Ющенко любить лижний спорт. Щорічно він разом із сім'єю їздить до Карпат, де із задоволенням катається на лижах. У поточному році, щоправда, Президенту не пощастило — у Карпатах не було снігу, проте, на новорічні свята Віктор Ющенко з сім'єю поїхав відпочивати саме туди.
«Уперше на гірські лижі я став у Карпатах. Початковий інструктаж мені провели друзі, а далі все залежало від власного бажання й терпіння. Сьогодні гірські лижі — це мій улюблений вид спорту. Тренуюся завжди сам, без інструктора. Поступово ускладнюю маршрути. У своєму послужному списку вже маю так звані чорні траси. Так що сьогодні вважаю себе хорошим лижником. Не можу похвалитися широкою географією гірських вершин, які підкорив — катаюся, як правило, в Україні, дуже люблю Карпати».
Крім спорту наземного, любить Президент і підводні подорожі: «Я люблю дайвінг, хоча мій досвід підводного плавання невеликий. Цей спорт дійсно захоплює. Одного разу на мисі Сарич ми разом із дружиною спускалися на глибину 20 метрів у підводні печери. А пізніше мали щасливу нагоду насолоджуватися різноманітністю підводного світу Червоного моря».
Колекціонування займає чимале місце в особистому житті глави держави: «Протягом багатьох років я збираю колекцію предметів українського побуту, народного одягу, а також предметів трипільської культури. Завжди мріяв, що б цей скарб став частиною музейної експозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок — можливо, єдиний в Україні дерев'яний велосипед, виготовлений в маленькому селі понад сто років тому. Для мене українські мотиви в мистецтві, одягу, дизайні — завжди сучасні. Досі в бабусиних скринях зберігається багато унікальних, безцінних речей, які викликають захоплення сучасників. Завдання нашого покоління — зберегти це».
(Цитати — з персонального сайту Віктора Ющенка).
ШЛЯХ ДО «ОЛІМПУ»
Ющенко Віктор Андрійович. Народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області в сім'ї вчителів. Батько — Андрій Андрійович Ющенко (1919 — 1992), фронтовик, після війни викладав англійську мову в місцевій школі. Мати — Варвара Тимофіївна Ющенко (1918 — 2005), викладач фізики й математики. Одружений, має п'ятьох дітей і двох онуків: сини Андрій і Тарас, дочки Віталіна, Софія та Христина, внуки Яринка й Віктор. Дружина — Катерина Михайлівна Ющенко. 1975 року Віктор Ющенко закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Кандидат економічних наук. Кандидатська дисертація на тему «Розвиток попиту й пропозиції грошей в Україні». Академік Академії економічних наук України, академік Української академії економічної кібернетики.
1975 рік — помічник головного бухгалтера колгоспу «40-річчя Жовтня». 1975—1976-й — служба в Радянській армії (прикордонні війська на радянсько-турецькому кордоні, неподалік від Ленінакана). 1976—1985 роки — виконуючий обов'язки економіста, керівник Ульянівського відділення Держбанку. 1985—1987-го — заступник начальника управління Української республіканської контори Держбанку. Протягом 1988 — 1990 років — начальник управління, заступник голови правління Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР. 1990—1993-й — заступник, перший заступник голови правління Республіканського АК АПБ «Україна». 1993—1999-го — голова правління НБУ, голова НБУ. 1999—2001 роки — прем'єр-міністр України. 2001—2002-го — директор Українсько-російського інституту менеджменту й бізнесу ім. Б. Єльцина. 2002 — січень 2005 року — народний депутат України, член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Голова депутатської фракції «Наша Україна» у Верховній Раді України. 2003 — січень 2005-го — голова правління Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна», голова наглядової ради Міжнародного фонду «Україна 3000»(Фонд В. Ющенка). Грудень 2004 року — обраний на посаду Президента України.
(Джерело — офіційне інтернет представництво ПрезидентаУкраїни).
Тарас ЧОРНОВІЛ, Партія регіонів:
— Я бажаю Президенту внутрішнього спокою, мати бар'єр від «любих друзів», які не дають йому жити, можливості самостійно визначатися зі своїми діями, приймати незалежні рішення. Ну й наостанок, щоб бджоли нормально перезимували. Я без іронії, правда, — адже люди, які займають такі посади, повинні мати в чомусь віддушину. Так ось хочеться, щоб Віктор Андрійович також міг, вийшовши на свою улюблену пасіку, відпочити душею.
Олег ЛЯШКО, БЮТ:
— Бажаю йому бути сильнішим, ніж він є. Бути впевненішим у собі й покладатися на надійних партнерів, таких як Блок Юлії Тимошенко. І ще бажаю ніколи не зраджувати.
Іван БОКИЙ, лідер фракції СПУ:
— Я побажав би Віктору Андрійовичу залишатися тією людиною, якою його народила мама. Ще побажав би поменше оточувати себе людьми, які його підводять. А взагалі, хотів би, щоб він був здоровим, щоб колись він повернувся до звичайного людського буття й забув, що є така посада Президента, однак є вічна посада — бути на землі Людиною.
Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ, «Наша Україна»:
— Бажаю Віктору Андрійовичу залишатися самим собою. І дуже хочеться, щоб його позиції, його життєва лінія, стали зрозумілі більшій частині населення України.
Олександр БАРАНОВСЬКИЙ, СПУ:
— Ну, по-перше, хочеться зазначити, що день народження — це таке людське свято, яке ми відзначаємо незалежно від партійної приналежності. Я побажав би Віктору Андрійовичу міцного здоров'я, а ще — радників, які формували б думку Президента в такому ракурсі, щоб це йшло на підвищення авторитету Президента. Мені дуже хотілося б, щоб нашого Президента любили так, як люблять президента Литви — у нього найвищий рейтинг у країні. І скажу відверто, Віктор Андрійович, заслуговує, щоб так і було. Однак часто оточення дає Президенту необ'єктивну інформацію й це обертається деякими непорозуміннями... Хотілося б побажати Президенту, щоб він більше спілкувався не з тими, з ким спілкується постійно, і щоб спілкувався не тільки з трибуни. А щоб він запрошував людей до себе в кабінет, щоб вислухувати всі точки зору. Тоді, напевно, буде набагато менше помилок. А все інше додасться, головне, щоб — було здоров'я.
Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, «Наша Україна»:
— Здоров'я, фортуни, благополуччя, здоров'я дітей, сім'ї. Ну й побільше мріяти і втілювати в життя свої мрії.
Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів:
— Я дуже поважаю Президента, оскільки він є людиною, яка уособлює нашу державу й є гарантом Конституції. Відповідно — це людина, на якій зосереджена увага не тільки українців, але й усього світу. Бажаю, насамперед, здоров'я. Бажаю надійних, відданих друзів. Бажаю, щоб його сім'я була завжди поруч із ним. Я знаю, як він любить дітей, як цінує сім'ю (я трохи знайомий з його рідними) й тому дай Бог їм усім здоров'я: і діткам, і пані Катерині. Бажаю, щоб він відчував себе комфортно, щоб у політиці не було бруду, особливо — направленого проти нього. Я хотів би, щоб посада Президента стала для нього приємною місією, тому що на сьогоднішній день вона складна. Ще дуже важливо, щоб українці були вдячними. Багато того, що сьогодні робить Президент, можливо, комусь незрозуміле, але хотілося б, щоб і політики, і пересічні громадяни намагалися зрозуміти Президента. Не критикувати, не реагувати емоційно, а просто зрозуміти. Звичайно, та відповідальність, що лежить на ньому, змушує його іноді робити кроки, які на емоційному рівні осмислити неможливо. Мені, щоправда, дуже хотілося б, щоб усі мої побажання втілилися в життя. Ну й, як-то кажуть: «Многая літа!»
Василь ВОЛГА, СПУ:
— Я завжди буду підтримувати Президента в його діях, якщо він, зрештою, стане Президентом всієї України, а не тільки «Нашої України».
Сергій ТЕРЬОХІН, БЮТ:
— Я хотів би побажати Віктору Ющенку, щоб за наступний рік свого життя він навчився, нарешті, роботі Президента.
Лілія ГРИГОРОВИЧ, «Наша Україна»:
— Здоров'я й Божого благословення. Бажаю реалізувати той унікальний стратегічний потенціал, який в нього є. Вслід за суспільством інформаційних технологій прийде суспільство духовне. Наш Президент представник цього суспільства — він попереду, а ми за ним. Дай йому Боже здоров'я й благослови реалізувати все те, що він може й повинен зробити для нашого народу.
