Старт дано. Шоста сесія Верховної Ради, якій пророкували революційні для України звершення, розпочалася. Розпочалася абсолютно банально й буденно — виступом голови Івана Плюща, який просто розповів про сподівання на співпрацю з урядом, виступом від імені уряду першого віце-прем’єра Юрія Єханурова, який перерахував законопроекти, що будуть направлені до Верховної Ради. В планах на вересень не значиться жодних революцій — ні Податкового, ні Земельного, ні Бюджетного кодексів, на які покладається стільки сподівань стількома різними коментаторами. Хоча, за словами Єханурова, це все має бути розглянуто протягом шостої сесії. Плющ же головним завданням сесії вважає прийняття змін до Конституції за результатами квітневого референдуму.
Поки що в парламентських кулуарах дано простір всіляким чуткам та припущенням. Бо, зокрема, «Бомба Бакая» таки спрацювала. Ігор Бакай вступив до «Відродження регіонів», а зовсім не до групи «Реформи-Конгрес», як передбачалося. Закладено «бомбу Литвака» — колишній генпрокурор Олег Литвак вирішив покинути «Батьківщину» і не заявив про вступ до іншої фракції.
Можна, звичайно, вважати за початок чогось нового те, що голова української делегації на Парламентській асамблеї Ради Європи Борис Олійник не братиме участi в деяких заходах ПАРЄ (за словами Олійника, кошти на закордонні відрядження виділяються не для всіх, і це схоже на політичний расизм). Не поїде на засідання моніторингового комітету ПАРЄ його член від України Сергій Головатий (йому керівництво парламенту не підписало відрядження). До речі, на думку Головатого, доповідь цього комітету стосовно України буде негативною.
Очікувань від сесії багато. Головним же результатом, очевидно, стане те, що по її закінченню вже можна очікувати початку кампанії по виборах до нового парламенту.
КОМЕНТАР
Володимир СЕМИНОЖЕНКО, депутатська група «Солідарність»:
— В промові спікера я більше би хотів відчувати, що це не просто констатація дій узгоджувальної ради. Він зачитав дуже важливий текст — звернення Президента — це потрібно було зробити. Але, безумовно, свою оцінку співпраці з урядом треба було викласти набагато чіткіше, а не просто констатувати посилання, що уряд хоче нібито поставити відповідні задачі перед парламентом, як це виглядало з першого погляду і що розчарувало весь зал. Насправді, безумовно, було не так.
Я думаю, що ця сесія займе своє абсолютно окреме місце. Це сесія максимального акумулювання відповідальності депутатів за свою роль у парламенті і за майбутнє. Зараз буде дуже серйозний перехідний момент, який буде перетворюватися у новий етап виборчого часу для країни. Безумовно, парламентська більшість після тих процесів, які тривали влітку, збереглася, і немає для неї ніяких загроз. Навіть коли дехто говорить, що можлива відставка уряду (дійсно можлива) — це загроза для більшості, то це абсолютно не так. Якщо коротко сказати, це — більшість, яка відповідає посланню Президента і програмі, розрахованій на п’ять років. Це — більшість співпраці з Президентом. Безумовно, співпраці і з урядом, але в тому напрямку, тому тоні, який визначається більшою мірою посланням Президента, ніж програмою діяльності уряду, яку як компроміс, парламент був змушений прийняти.
