Нова влада Югославії намагається знайти ліки від розпаду країни, який став уже майже реальністю. Президент Югославії Воїслав Коштуніца, як передало агентство Бета (www.beta- press.com), запропонував новий план облаштування союзної держави, згідно з яким обидві республіки — Сербія та Чорногорія — отримали б більше автономії. Представляючи план, Коштуніца заявив, що причин для збереження союзної держави значно більше, ніж для її розділення. Відгуку на цей план чорногорської влади поки що не надходило — відомомо втім, що Чорногорія планує провести референдум з питання своєї державної незалежності до кінця червня.
Новий план Белграда, авторство якого приписується прем’єр-міністру майбутнього уряду Сербії Зорану Джинджичу, лідеру коаліцію Демократичної опозиції Сербії, членом якої є й президент Коштуніца, передбачає, що виключна компетенція федерації розповсюджуватиметься на зовнішню політику, оборону, монетарну систему, митну систему, шляхи сполучення. Вважається, що союзний уряд міг би складатися з прем’єр-міністра (нинi на цю посаду призначено чорногорця Зорана Жижича, опонента курсу чорногорської влади на незалежність) та п’ятьох міністрів (закордонних справ, оборони, юстиції, фінансів, шляхів сполучення), а союзний парламент — iз двох палат, причому він міг би ухвалювати лише рамкові закони.
Очевидно, нова югославська влада дійсно робить все можливе для збереження єдиної держави — але в той же час цетробіжні тенденції Чорногорії експерти оцінюють як такі, що лише наростають. Власне, це продемонструвала й перша зустріч між президентами Югославії та Чорногорії перед Новим роком — Воїслав Коштуніца та Міло Джуканович фактично ні про що не домовилися. Ще з останніх місяців правління Мілошевича Чорногорія створила власну поліцію, яка часто конфліктувала з союзними збройними силами, запровадила німецьку марку в якості національної валюти (і тепер готується до переходу на євро), проводила свою власну зовнішню політику. Візити та переговори Джукановича ніяк не узгоджувалися з Белградом.
Чорногорське суспільство сьогодні розколоте, свідчать і югославські, і західні експерти. Приблизно половина чорногорців, відповідно до даних опитувань, сьогодні підтримують повну незалежність своєї республіки. Більше за третину виступає за збереження єдиної iз Сербією держави. Керівництво Чорногорії виступає за те, щоб спершу обидві республіки були визнані міжнародним співтовариством і отримали свої власні місця в ООН. І тоді вже можна було б говорити про союз або утворення союзної держави на нових засадах. Белград наполягає на збереженні єдиної держави, визнаної міжнародним співтовариством. Ні Західна Європа, ні Сполучені Штати поки що не підтримують офіційно прагнення Подгориці до повної незалежності. Не зовсім зрозумілим залишається й питання, за рахунок яких ресурсів (окрім туризму та прибутків від торгівлі) може існувати чорногорська держава.
Леонід Кучма під час зустрічі з Коштуніцею запевнив його, що Україна підтримує Югославію в її існуючих кордонах — тобто, як державу, до складу якої входять Сербія, Чорногорія — а також і Косово, майбутнє якого залишається абсолютно незрозумілим. Наслідки процесу дезінтеграції, схоже, так ніхто й не прорахував — отже, балканські уроки все ще нікого нічому не вчать.
