У стінах Українського товариства охорони пам’яток історії та культури — знову дискусія. Вже втретє. Предмет розмови — доцільність відновлення Десятинної церкви: столична влада в останні декілька років ні-ні, та й підкидає громадськості цю думку. Громадськість проти, і двічі їй навіть вдалося цю саму владу відрадити від реалізації даної затії. Позавчора — вдалося і втретє, однак представники пам’яткоохоронних організацій упевнені, що питання не вичерпане. Зокрема, хоча б тому, що новий глава держави буквально тиждень тому висловив упевненість у необхідності відновлення Десятинної. «Це — перша церква, і вона повинна нести колосальне естетичне і духовне навантаження», — підкреслив Президент.
Контраргументи громадських діячів, потрібно сказати, переконливі. Стан залишків храму, що дійшли до наших часів, такий, що його планувальну структуру можна зрозуміти тільки в найбільш загальних рисах. Виключно складний характер споруди і повна відсутність даних про висоту всіх частин храму викликають різне трактування, а тому реконструкція первісного вигляду Десятинної церкви просто неможлива. Власне, навіть не це головне. Рано чи пізно пам’яткою архітектури новобудова (якщо вона з’явиться на цьому місці), може, і стане. Оскільки існує негласна норма — коли будівлі 50 років і більше, гіпотетично можна ставити питання про зарахування її до «сонму обраних». Хоча за законодавством, пам’яткою нововідбудована будівля може вважатися лише в тому випадкові, якщо її зведено на основі автентичних залишків.
Головне «але» полягає в тому, що з погляду здорового глузду і міжнародних конвенцій (чесно підписаних Україною) залишки храму, та й саме місце його розташування — вже пам’ятка архітектури. Звідси почала розвиватися древньоруська державність. Унікальний культурний шар містить пам’ятки доби неоліту, трипільського і скіфського періодів, зарубинецької і черняхівської культур. Тут збереглися залишки укріплень «граду Кия», поганського могильника, князівських палаців і багато чого ще. Будь-яке будівництво, прокладка інженерних мереж просто знищить багато які пам’ятки археології і автентичні залишки. Вже не кажучи про те, що за кільканадцять сотень років тут змінилося містобудівне середовище, нагадує перший заступник голови Товариства Микола Пархоменко. І новобудова, якою б не були її масштаби, просто «задавить» іншу пам’ятку архітектури — Андріївську церкву. Чи є логіка? Принаймні, авторам Міжнародної хартії з консервації та реєстрації пам’яток і видатних місць (Венеція, 1964) і Хартії з охорони і використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990) ця логіка київської влади явно буде не зрозумілою. Україна, як уже говорилося, в числі інших документів їх підписала...
...У тій активності, яка проявляється, коли питання торкається відбудови чергового храму, громадські діячі вбачають далеко не добрий намір і благі наміри. На жаль, під «прапором» відродження духовності будівництво культових споруд давно вже переросло на вигідну іміджеву і напівполітичну тему, вважає М. Пархоменко. За попередніми підрахунками, Десятинна церква обійдеться в 90 млн. гривень, 10% із яких підуть досить невеликій творчій групі проектантів. По-перше, всупереч здоровому глуздові (будівництво начебто повинно починатися з кошторису), проекти, що реалізуються в Україні останнім часом, ніколи не закінчуються тією вартістю, якою починалися. Це не є таємницею — пригадати хоча б кошторис реконструкції Будинку з химерами, який зріс приблизно вдічі, чи Маріїнського парку. Та й колишній головний архітектор міста відкрито підтверджував ці факти і навіть не бачив у цьому нічого поганого... По-друге, офіційні твердження влади і відомості пам’яткоохоронних організацій істотно розходяться: кошти на такі будівництва все ж таки беруться з бюджету, а не «у спонсорів і добровільних жертводавців». Серед храмів, відбудованих за рахунок київської скарбниці, М. Пархоменко називає, наприклад, Володимирський собор у Севастополі, Успенський та Михайлівський собори і церкву Богородиці Пирогощої в Києві.
Років сім тому урядом було підписано програму відтворення видатних пам’яток архітектури. Усього в списку — близько 60 об’єктів. Є речі, які дійсно потрібно відродити, говорить М. Пархоменко. Але: дотримуючись загальноєвропейських правил і якщо існують достовірні відомості про те, як споруда виглядала. І лише на відновлення пам’яток такого «масштабу» можна брати кошти зі скарбниці, вважають пам’яткоохоронні організації — все інше нове дійсно має зводитися за рахунок пожертв. Цікавий, до речі, ще один момент: у списку серед культових споруд — декілька так званих громадських будівель. Жодну з них за роки роботи програми і не подумали почати відроджувати — очевидно, немає на це коштів у бюджеті. А на культові споруди, ще раз обмовимося, кошти, як офіційно повідомляють, беруть не з головної столичної «скарбнички»... Як би там не було, Десятинна церква в урядовому списку в будь-якому випадкові не значилася.
Нагадаємо й про інше. За статистикою, щорічно Україна втрачає близько 50 пам’яток архітектури — на їхню підтримку просто немає коштів. Як мінімум, у одному лише Києві чекають на реставрацію будинок митрополита, розписи у Трапезній церкві і Трапезна палата Києво-Печерської лаври...
