14 липня вперше в історії двох державних комітетів було заплановано провести спільне засідання їхніх колегій. Керівники узгодили дату, час і порядок денний, визначили доповідачів.
Заступник голови Держнафтогазпрому Григорій Бражина мав викласти досить актуальне для країни питання про прискорення введення в промислову розробку родовищ, які перебувають у розвідці, та про стан ліцензування геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. Заступник голови Держкомгеології Микола Євдощук збирався висвітлити стан виконання і фінансування договірних робіт підприємствами обох комітетів.
Проте "історичний" саміт нафтогазовидобувників і геологів не відбувся. Геологи не з'явилися, надіславши листа, в якому назвали підхід своїх візаві одностороннім і тенденційним, а також таким, що спільне засідання навряд чи сприятиме пошукам розумних компромісів у вирішенні спірних питань.
Цей невеличкий міжвідомчий скандал не був би вартий уваги читачів, якби не зачіпав інтересів енергетичної, а отже й національної безпеки країни.
Справа в тім, що посилено пропагована до і в перші роки після отримання незалежності теза про надійне забезпечення української нафтогазовидобувної галузі розвіданими запасами вуглеводнів (на 49 років по нафті і 62 - по газу) справедлива лише на перший погляд.
