Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Хвости» вiд негласних господарів

24 лютого, 2000 - 00:00

Детальний розгляд програми приватизації на 2000 рік може зачепити групові інтереси.

Перше читання проекту програми приватизації на 2000 рік пройшло мирно і завершилося, всупереч прогнозам, успішним голосуванням. Всіх влаштовував і виключно грошовий підхід, і проголошена зміна пріоритетів: від кількісної — масової приватизації до якісної — індивідуальної, що має на увазі врахування і максимальне балансування інтересів покупця, держави, підприємства і його працівників.

Проектом програми передбачено приватизацію 1094 середніх і великих підприємств і надходження від цього до бюджету 2,5 млрд. гривень.

— Я не бачу якихось великих проблем у виконанні цієї програми, підсумком якої повинно бути залучення до бюджету 2,5 млрд. грн., — стверджує голова спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації Олександр Рябченко. — Об’єктів продажу на цю суму в нас досить. Будуть, звичайно, суперечки й розбіжності при продажу. Але це добре — нехай конкурують. Жаль, що ми зараз втрачаємо час: нічого не продається. Те, що потрапляє на біржу (3—8-відсоткові пакети енергокомпаній) — це мізер. Я не бачу жодного серйозного продажу, який би свідчив про те, що ми залучаємо інвесторів. Я не розумію, що сьогодні заважає продавати контрольні пакети підприємств. Якщо це буде робитися, то немає проблеми в тому, щоб заробити для бюджету 2,5 млрд. гривень. Якщо ми виставимо контрольні пакети і нам дійсно повірять, що ми їх продаємо й не будемо відбирати, тоді почнеться конкуренція.

— А чому ФДМ так боязко сьогодні діє?

— Він входить при цьому в суперечність з якимись інтересами. На заводах сидять «групи», що мають від цього гроші, не заплативши державі нічого. А тепер їм раптом треба платити за те, щоб виконати ті ж операції, які вони вільно проводять на державному підприємстві, здійснивши лише приватизацію менеджменту, але це набагато вигідніше, ніж приватизувати самі підприємства. Поставили свого директора, і питання вирішене, не треба нічого купувати. Держава програє від цих напівлегальних господарів, що призначають своїх менеджерів. Отже кожний продаж — це для ФДМ неминучі суперечності зі всіма сьогоднішніми негласними господарями, зацікавленими в збереженні ситуації. Тому легше виставляти на біржу так звані хвости — дрібні пакети акцій і лише іноді дивувати її 25 відсотковими пакетами.

— Чи досить у нас сьогодні покупців?

— Надто мало. Рвуться не в Україну взагалі, а на конкретні, найбільш відомі об’єкти. Сюди дійсно рвуться. Але тільки цього року починається програма презентації кращих українських підприємств за кордоном. Сьогодні там відома лише наша енергетика, та й то інтерес до неї недостатній. А, крім цього, окремі підприємства, як завод ім. Ілліча або «Укртелеком». Щоправда, до останнього інтерес трохи знизився. Світ розвивається, йде уперед, і важливо йти з ним в ногу, пропонувати об’єкти вчасно. А в «Укртелекому» вже відстає технологічність, і, я гадаю, нам треба поспішати: з роками він втрачатиме ціну. Не рекламуємо ми й успішних інвесторів, зате ті, хто мав проблеми, кажуть про себе дуже багато. Такою була політика. Цього року вже щось переглядається. Ось у поляків, наприклад, де спочатку було дещо інше ставлення до приватизації, всі отримані від неї гроші йдуть на пенсійну реформу. І люди знають, що ці гроші не розчиняються невідомо де, а всі використовуються для підвищення пенсій. Для громадської думки такий підхід дуже виграшний. Треба і нам, у межах бюджету, пустити ці гроші прямо на майбутню пенсійну реформу.

КОМЕНТАР

Голова Антимонопольного комітету Олександр Завода

Програма приватизації на 2000 рік узгоджена з Антимонопольним комітетом, а наші пропозиції схвалені. Спрощення процедури погодження з АМК рішень щодо приватизації передбачено у внесених нами пропозиціях про зміни до законів. Зараз ми подаємо на державну реєстрацію зміни до нашого положення про контроль за економічною концентрацією. Спільно з ФДМ і держкомісією з цінних паперів і фондового ринку видано відповідний наказ. Головний елемент там — це так звана мовчазна згода, про яку йдеться і в програмі приватизації. Це відомий у світі спосіб контакту бізнесу і держави. Якщо держава, її орган протягом місяця не реагують на запит чи повідомлення підприємства, то вважається, що певна дія, про яку повідомлялося, може тривати і є законною. Бігати за чиновником вже не потрібно.

В підготовленому нами проекті нового закону про захист економічної конкуренції добре прописані норми, які попереджають можливість появи інвесторів з недобросовісними намірами. Крім того, проектом програми приватизації на 2000 рік передбачено, що у договорі купівлі-продажу власник має передбачити і викласти всі свої сумніви щодо майбутньої поведінки інвестора, а також відповідні санкції. Таким чином ми гарантуємо, що інвестор даватиме підприємству, а не викачуватиме з нього, як це робили деякі наші енергетичні інвестори та ще й вносили за рахунок цього свої так звані інвестиції.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: