I дійсно, учора у Верховній Раді, можна сказати, відбулася невелика кадрова революція. Депутати на ранковому засіданні в терміновому порядку розглянули «кадрові питання», хоча на порядку денному їх не було. Все це проходило за присутності прем’єр-міністра України Віктора Януковича.
Отже, міністром закордонних справ України став Арсеній Яценюк, міністром економіки — Анатолій Кінах, міністром регіонального розвитку й будівництва — Володимир Яцуба.
ВІЧНИЙ КІНАХ
Ще зовсім недавно прогнози регіонала Михайла Чечетова про те, що близько 30 депутатів БЮТ і «Нашої України» поповнять ряди більшості вже до 1 травня, здавалися пустою демагогією. Тепер це припущення здається не таким уже й фантастичним.
Анатолій Кирилович Кінах завжди був на боці сильного. Коли в 2004 році стало зрозуміло, що кучмівський режим ось-ось буде повалено, він швидко перекинувся на бік Ющенка. Там само опинилися багато хто з політиків з прокучмівського табору. Нині сильнішим виглядає Янукович...
Учора Анатолія Кінаха, як кажуть у народі, призначили нашвидкуруч. На запитання вирішили час не витрачати. І так все зрозуміло. Швидко звільнили Володимира Макуху з посади і проголосували за кандидатуру Кінаха. «За» — 255 голосів, серед них 5 бютівців і 8 народних депутатів з фракції «Наша Україна» (так звана група Кінаха).
Про причини свого рішення Кінах сказав у властивій йому манері: мовляв, переймається «національними інтересами країни». І всі кроки, які він робить і робитиме в майбутньому, «посилюватимуть позицію Президента».
Сам Президент, очевидно, в цьому не впевнений. Учора Ющенко вивів Кінаха зі складу СНБО, а також проголосив гнівну промову: «Те, що відбулося сьогодні — призначення міністра економіки — це ганьба, ганьба морального типу».
До речі, на одному з інтернет-форумів учора з’явилася цікава думка: «Якщо від тебе йде п’ята дружина, можливо, щось не так з тобою». Віктору Ющенку слід над цим поміркувати.
«ПОВНА ЕКОНОМІЗАЦІЯ»
Але все ж головною сенсацією вчорашнього дня став Арсеній Яценюк. Лише у вівторок увечері прозвучало його ім’я і вже вранці наступного дня він — міністр закордонних справ.
Економіст Яценюк жодного дня не працював у сфері зовнішньої політики, але коаліцію це не збентежило. Його кандидатуру підтримала рекордна кількість депутатів — 426 (за досвідченого дипломата Огризка проголосувало 195). Одним словом — домовилися.
Сам кандидат під час свого виступу сказав три ключові фрази, які припали до душі «антикризовикам». Говорячи про європейську інтеграцію України, Арсеній Яценюк зауважив, що «Україна не повинна просити — Україна має бути запрошеною». Що ж до відносин з Росією, він особливо підкреслив, що РФ — надзвичайно важливий партнер для України, і «це дуже велика країна для того, аби вести з нею непрогнозовану політику». Також Яценюк виступає за «повну економізацію зовнішньої політики». І...жодного слова про НАТО.
«Все пізнається в порівнянні, — пояснив регіонал Михайло Зубанов. — Якщо порівнювати Яценюка з Огризком і Тарасюком — це абсолютно різні люди. Це людина толерантна. Він буде добре сприйматися і на Заході, і на Сході».
Соціаліст Іван Бокій також не бачить нічого дивного в тому, що молодий економіст став міністром закордонних справ. «Я хочу нагадати, що під час війни надзвичайним і повноважним послом Радянського Союзу в США був призначений такий собі рядовий економіст Андрій Адрійович Громико. І цей економіст став радянським дипломатом номер один», — зазначив Бокій.
У бютівців інша позиція. В ексклюзивному коментарі «Дню» Олександр Турчинов сказав, що з боку Президента це була демонстрація слабкості, а не сили, адже ще два дні тому Віктор Ющенко говорив, що не буде іншої кандидатури, крім Огризка. «У мене немає сумнівів, що Яценюк впорається зі своєю посадою, але це виглядає як поступка. А на жаль, наші політичні опоненти, коли відчувають слабкість, стають ще більш зухвалими.»
Ми запитали у експертів «Дня»: чи зможе «потягти воза» новий міністр закордонних справ?
Сергій МИХЄЄВ , заступник генерального директора фонду «Центр політичних технологій», Москва:
— Подивимося, що робитиме новий міністр. Поки що саме по собі ім’я Яценюка ні про що не говорить. Щось про нього відомо, але що це знакова фігура, на яку хтось покладає певні надії, поки говорити не доводиться. Подивимося, які будуть зроблені перші заяви, як він себе поведе, яким буде його тон риторики у відносинах із Росією. Можливо, щось зміниться. Радикальних змін чекати від призначення, мабуть, не варто. Він, можливо, і може стимулювати ті чи інші процеси — позитивні або нейтральні. Але навряд чи вірогідно, на мою думку, що заміна однієї фігури може радикально змінити відносини між Росією і Україною.
Чи зможе «потягти» воза новий міністр? Чим обумовлено таке швидке ухвалення кандидатури Яценюка на посаду міністра закордонних справ? Як це призначення може вплинути на відносини України та Росії?
Анатолій ЗЛЕНКО, екс-міністр закордонних справ України:
— Час покаже. Але я думаю, що це призначення відображає тенденції, які складаються в нашій державі щодо такої чутливої сфери, як зовнішня політика України. З одного боку, це призначення було несподіваним. Але з іншого боку, тут може бути якась логіка. Можна припустити, що Президент, можливо, виношує свою ідею щодо посилення економізації зовнішніх зносин. І якраз така особа, як Арсеній Яценюк, має необхідний досвід, професійні та економічні навички. Ця молода і досить активна людина може виправдати саме ці сподівання нашого Президента. Тому я думаю, що у питаннях економізації зовнішніх відносин проблем не буде. Я не бачу проблем у питаннях підсилення торгово-економічного співробітництва України з іншими державами, залученні іноземних інвестицій в нашу державу. А що стосується зовнішньополітичної складової, то, я думаю, що це може по ходу прийти. Я вважає, що це не складе великих труднощів для такої молодої людини, яка багато «поглинає» в себе, і є такою активною і до того ж володіє іноземною мовою. Хочу зазначити, що зовнішньополітичне відомство достається йому не в кращому стані. І взагалі, зовнішня політика знаходиться на такому перехресті різновекторних інтересів. І для цього треба мати відповідний досвід, хист і таке інше. Але я виходжу з того, що це людина молода, кмітлива, працює апарат і, я думаю, що він зорієнтується досить швидко. Тим більше, що він також виріс на тому зовнішньополітичному курсі, який визначено, і який сьогодні втілюється в життя. Можуть бути якісь тактичні зміни. Але в цілому зовнішньополітичний напрямок і зовнішньополітичний курс залишається незмінним. Якщо він буде цього дотримуватися плюс посилення економічної складової міністерства закордонних справ і загалом зовнішніх зносин нашої, то, я думаю, в нього гарні перспективи.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень ПЕНТА:
— Я думаю, що парламент і Президент виходили зі схожою мотивацією. По-перше, обидві сторони не хотіли доведення конфлікту до абсурду. Тому що було зрозуміло, що подальше висування Огризка могло привести до провалу цієї кандидатури й посилення і до того вже відвертої політичної війни, якщо враховувати обшук у Луценка. Можливо, така достатньо нестандартна зміна кандидатури певною мірою зняла напругу і змусила коаліцію піти на зустріч Президенту. Хоча це не єдиний мотив, чому вони підтримали кандидатуру Яценюка. Я думаю, що Президент у першу чергу і значною мірою уряд, а також багато хто з представників коаліції — всі вони враховували негативні наслідки відсутності легітимного міністра закордонних справ для національних інтересів України і для її зовнішньої політики. Це також був достатньо немаловажний чинник, який впливав на результати голосування. Тим паче, що кандидатура Яценюка виглядала достатньо компромісною. До слова, компромісність цієї кандидатури та її шанси на проходження були пов’язані не лише з політичним контекстом, а й ще з тим, що Яценюк багатьма політиками і експертами вважається фігурою, яка є абсолютно прийнятною для більшості впливових бізнесових груп України. Як міністр економіки, як людина, яка попрацювала на різних посадах, він має достатньо добрі стосунки і гарну репутацію. Причому не лише суспільну, але у бізнесових колах. Його вважають неконфліктною і професійною людиною. Я думаю, що великий бізнес, який також не зацікавлений у продовженні і посиленні політичної війни, також підтримав цю кандидатуру. Це не прямо, а опосередковано також могло вплинути на позитивні результати голосування. Слід зазначити, що критика Яценюка Тарасюком також зіграла свою роль і сприяла проходженню Яценюка з майже одностайною підтримкою парламенту.
Також на користь Яценюка зіграло те, як він поводився. Він продемонстрував талант політичного дипломата. Що навіть відзначили представники депутатського корпусу. І до речі, щодо дискусії стосовно того, що Яценюк не є кар’єрним дипломатом. На мій погляд, це зараз не головне. В міжнародній практиці є дві різні традиції, одна з яких полягає тому, що на міністра призначають кар’єрного дипломата. Ця традиція домінувала в радянські часи і зараз домінує на пострадянському просторі. А в Європі достатньо багато випадків, коли призначають представників політичного світу, професійних політиків, впливових політичних фігур. У США також державним секретарем стають фахівці з питань міжнародних відносин, національної безпеки. До слова, Кондолізза Райс також не є кар’єрним дипломатом. Тому я думаю, що тут особливих проблем немає. І комплекс обставин, політичний контекст, у якому розглядалася кандидатура Яценюка, збіг обставин був на його користь.
Хоча Яценюк підкреслював, що в зовнішній політиці не буде шарахань і сюрпризів, це дійсно так, але він заявив дуже суттєву і нову рису в українській зовнішній політиці. Йдеться про її економізацію. Мені здається, що в поточному році акцент буде зроблено на вступі до СОТ і наповненні економічним змістом нової рамкової угоди між Україною і ЄС. Я думаю, що це цікаво і можливо, може стати фірмовою фішкою Яценюка. Я припускаю, що Яценюк може спробувати, хоча це буде не просто і залежатиме не лише від нього, виконувати роль не лише дипломата на зовнішньополітичній арені, а також дипломата внутрішнього у відносинах між Президентом і прем’єром. Дійсно, зараз є проблеми у цих відносинах. Яценюк людина дуже гнучка, яка дуже тонко відчуває політичну кон’юнктуру і може достатньо гарно виконувати функції комунікації. Я думаю, що функція комунікації буде одна із головних для Арсенія Петровича. Інша річ, що це також залежатиме і від позиції і ставлення Секретаріату Президента і прем’єра. Побачимо, як будуть вибудовуватися особисті стосунки між Яценюком і прем’єром. Як демонструє політична практика — це дуже важливий чинник. Не всі можуть вибудувати достатньо конструктивні позитивні стосунки з прем’єром. Я думаю, що Яценюк буде проходити певний період адаптації і так би мовити «курс молодого міністра». Це неминуче. Але треба враховувати, що в нас МЗС одно із найпрофесійніших відомств у країні. Там дуже добрий кадровий склад і, я думаю, що вони йому можуть допомогти. І якщо він буде діяти так гнучко, як і на попередніх ланках своєї кар’єри, то, думаю, що в принципі він може справитись з тими викликами і завданнями, які виникнуть перед ним як політиком, так і зовнішньополітичним відомством України. Я думаю, що в Яценюка були свої мотиви йти на цю посаду. Відчувалося, що він втомився і йому не дуже подобалося працювати в Секретаріаті Президента. Він не знайшов там себе. З іншого боку, міністерство закордонних справ — це дуже гарна площадка для продовження політичної кар’єри. До речі, він якраз представляє цілу когорту державних топ-менеджерів, які не асоціюються з якимось конкретним політичним табором.
У Росії немає таких відвертих негативних емоцій щодо Яценюка. Думаю, що для них це також стало сюрпризом. У росіян немає чіткої позиції щодо Яценюка і, можливо, це також зіграло на користь його кандидатури. Але все залежатиме від того, як він буде себе вести у відносинах з Росією. У нас раніше було, зокрема, в часи Тарасюка, що міністр закордонних справ виконував таку специфічну функцію, образно кажучи, злого поліцейського. А роль доброго брали на себе, або прем’єр-міністр, або хтось з оточення Президента, які намагалися бути спецпредставниками у відносинах з Росією. Зараз інша ситуація і, можливо, Яценюк зламає цей стереотип. Хоча мені здається, що йому буде легше і простіше домовлятися і вибудовувати відносини на Заході, ніж на Сході, зокрема в Росії. Я думаю, що найбільші проблеми і виклики його чекають саме на східно-північному напрямку у відносинах з Росією, де набагато більше проблем. Я думаю, що він спробує максимально нейтралізувати проблеми, пов’язані з Єдиним економічним простором і зняти напругу в економічних відносинах з Росією. А щодо проблемних питань геополітичного характеру, зокрема, щодо делімітації і демаркації державних кордонів і базування Чорноморського флоту основне навантаження, мабуть, візьме апарат МЗС, хтось із заступників міністра.
