Вперше за всю історію Національної опери України глядачі почують знамениту оперу Россіні «Попелюшка»
24 та 27 червня з музичним шедевром Джоаккіно Россіні познайомляться кияни й гості нашої столиці. Ставить оперу-буф режисер Італо Нунціата.
Меломани запам’ятали його ім’я за попередніми роботами на київській сцені: «Манон Леско» Пуччіні, вердіївські «Макбет» і «Бал-маскарад», а також торішня новинка — комічна опера «Любовний напій» Доніцетті. А незабаром до цього переліку додасться і «Попелюшка». Всі вистави народилися завдяки співпраці Італійського інституту культури та Національної опери України.
Нині щодня проходять репетиції. Диригент-постановник — Володимир Кожухар, хормейстер — Богдан Пліш, сценографія Марії Левитської, костюми Наталії Кучері, а головні партії розучують провідні вокалісти театру. Практично готові вийти на сцену декілька складів артистів, які виступлять по черзі. Так, у ролі дона Раміро, принца Салернського, публіка почує тенорів — Сергія Пащука, Павла Приймака і Миколу Шуляка. У партії Дандіні-камердинера виступлять баритони: Олександр Бойко, Петро Приймак та Ігор Мокренко. Роль Попелюшки-Анджеліни підготували Тетяна Пімінова й Анжеліна Швачка (меццо-сопрано), її вітчима — дона Маньїфіко — Тарас Штонда, Андрій Гонюков і Богдан Тарас (баси). Злих сестер зіграють: Клорінду — Лілія Гревцова, Оксана Терещенко та Ольга Фомічова, а Тізбе — Тетяна Ганіна, Ольга Нагорна і Світлана Годлевська (сопрано); в ролі філософа Алідоро виступлять баси — Сергій Магера, Олександр Мілєв та Сергій Ковнір. Саме ця творча команда перенесе глядачів у далеке XVIII сторіччя до Італії та казково-іронічного світу Салерно.
«Попелюшка» справедливо вважається однією з кращих опер Россіні (повна назва — «Попелюшка, або Перемога лагідності»). Прем’єра відбулася у Римі 1817 року, а в царській Росії її побачили в 1820-му в Маріїнському театрі. У колишньому СРСР оперу транслювали по радіо (партію Попелюшки віртуозно співала Зара Долуханова). А кращою «Попелюшкою» вважається легендарна вистава театру Ла Скала — заголовну партію виконувала Чечілія Бартолі, яка володіє колоратурним меццо-сопрано. У Києві ніколи раніше ця іронічна опера не ставилася!
Россіні виключив фантастичні мотиви, а роль злої мачухи перейшла до вітчима героїні, дона Маньїфіко. Опера-буф «Попелюшка» — зовсім не та історія, яку ми запам’ятали з дитинства, яка розказана казкарем Шарлем Перро. У ній немає знаменитого кришталевого черевичка, гарбуза, що перетворюється на карету, хрещеної матері-феї та злої мачухи. Зате є добрий принц, дві дурні сестри та прекрасна Попелюшка. Ясний, світлий колорит музики, що поєднує ліричні й комедійні мотиви, живі характери, — все це разом виділяє оперу із спадщини композитора. Але не всі колективи беруться за постановку, оскільки цей твір неймовірно складний у вокальному аспекті. Про те, як народжується вистава, «Дню» розповіла співачка Анжеліна ШВАЧКА, солістка Національної опери:
— Я дуже рада, що наш театр взявся за цей твір. У моєму репертуарі була арія Попелюшки, яку виконувала на вокальних конкурсах, концертах і фестивалях, але я навіть не мріяла, що коли-небудь ця іронічна опера буде поставлена в нашому театрі. При всій красі музики цей твір не кожен колектив включає в репертуар через труднощі, які доводиться долати виконавцям. Ми всі тримаємося, але насправді всім вокалістам дуже непросто. Коли я виконую свою партію, то худну за день на півтора кілограма. Близько року йшла підготовча робота, а нині на репетиції не йду, а лечу. Отримую величезне задоволення від роботи. Головний диригент Володимир Кожухар допомагає нам, співакам, розставити музичні акценти. Оперу ставить Італо Нунціата, окрилений успіхом у публіки «Любовного напою», він і цією роботою повеселить глядачів, трохи похуліганить на сцені.
Режисер Нунціата зумів розворушити не лише нас, солістів, а й хор, і це в нього дуже добре виходить. Мені подобається з ним працювати, він — креативна особистість, живий і мобільний. Італо — з покоління нових режисерів, які вміють пластикою передати безліч нюансів на сцені. Всі його постановки не статичні (статичність — бич академічних постановок — співаки вишиковуються в шеренгу і лише дивляться на диригентську паличку маестро, і якщо у вокальному плані немає претензій, то драматургія постановки нівелюється).
Я виступала в багатьох країнах Європи і бачу, як видозмінюються опера. Нині настала епоха режисерів. Вони диктують умови, нав’язуючи навіть диригентам своє бачення майбутньої вистави. Наприклад, на кастингу ти можеш продемонструвати прекрасний вокал, але тебе не затвердять на роль, якщо ти не володієш артистичним талантом і зовнішніми даними. Хоча без голосу «Попелюшку» не заспіваєш! В ідеалі, сучасному оперному співакові потрібно володіти акторською харизмою, віртуозно володіти голосом і стежити за своєю зовнішністю. Сьогодні глядач не заплющуватиме очі, лише насолоджуючись співом, він ще хоче «картинку» бачити і нізащо не повірить, що в огрядну Попелюшку закохається принц... Наша вистава весела і добра, на яку можна прийти всією сім’єю.
