Як пояснити, що меморандум української влади Міжнародному валютному фонду був оприлюднений не в Україні й не тими, за кого голосував наш народ, а самим Фондом? Відповіді поки немає... Але думки із цього приводу вкрай сумні. У нашої влади чи то дефіцит сміливості, чи то дефіцит відповідальності, чи то з пам’яттю щось коїться.
Спочатку нам узагалі обіцяли не підвищувати ціни на газ для населення, оскільки Росія зробила знижку. Потім було 1 п’ятдесятивідсоткове газове серпня. Аби втішити засмучене населення, сказали, що другого стрибка не буде. І ось почали з’являтися «шматочки» меморандуму, де все навпаки. Виявляється, Україна збирається й надалі підвищувати ціни на газ для населення й теплокомуненерго. Про це говориться в «секретному» для українського народу документі, відісланому до Вашингтона в середині липня задля відновлення кредитної співпраці. «Подальше підвищення буде необхідне, щоб уніфікувати ціни для всіх користувачів газу до рівня паритету з імпортом і забезпечити «Нафтогаз» ресурсами, необхідними для поліпшення інфраструктури й виконання своїх зобов’язань, не покладаючись на бюджетні кошти», — зазначається в меморандумі. «Додаткове підвищення цін на 50% для населення й комунальних послуг здійснюватиметься в квітні 2011», — не приховує наша влада від МВФ своїх намірів. Меморандум передбачає підвищувати ціни на газ для населення й теплокомуненерго раз на півроку.
Але він приготував українцям не лише газ. Завдяки МВФ тепер ми точно знаємо, що в країні планується підвищити пенсійний стаж і розпочати підвищення пенсійного віку для жінок, хоча влада обіцяла цього не робити. Щоправда, цей наступ на людину приховується за розмовами про наміри реформувати й оздоровити пенсійну систему. Але насправді вся реформа зводиться до зрівняння термінів виходу на пенсію жінок і чоловіків (60 років). Влада обіцяє до кінця вересня 2010 року внести до парламенту відповідний законопроект, який набере чинності до кінця 2010 року. За задумом, це буде зовсім не боляче, оскільки додаватимуть з 2010 року по шість місяців щороку. При цьому планують до кінця грудня змінити базу нарахування пенсій, передбачивши їх додаткове збільшення на 1% за кожен рік, відпрацьований понад 20 років, — для жінок і понад 25 років — для чоловіків.
Цікаво, чи повірив останній обіцянці МВФ? Чи для нього це зовсім не «структурний маяк» програми співпраці з Україною, в рамках якої він виділив 15,3 мільярда дол. Але, схоже, громадяни України, особливо пенсіонери, на цю наживку клювати не схильні. Адже насправді все задумано зовсім для іншої мети — скоротити 2011 року витрати Пенсійного фонду на 6,2 мільярда гривень.
Та чи варто нашим громадянам дуже хвилюватися? Про них уже думають. Багаторічні розмови про адресну соціальну допомогу днями досягли свого апогею, й нам уперше конкретно розповіли, що стоїть за цією незрозумілою раніше адресою. Адже субсидії й дотації й раніше мали свого конкретного одержувача — людину, яка не могла прожити на пенсію або зарплату. Але якщо раніше її принижували лише ходінням за чисельними довідками й стоянням у чергах у вузьких і задушливих коридорах без стільців, то тепер хочуть остаточно добити, видавши бідним українцям талони на їжу.
Дуже дивно, що таку ініціативу раптом виявила Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, якому дуже сподобалася американська система допомоги біднякам. У листі Ради підприємців при КМУ першому заступникові голови Адміністрації Президента України Ірині Акімовій зазначається: «У США ця система була запроваджена ще за часів Великої депресії й існує досі. На сьогодні, за офіційними даними, продуктовими чеками користуються близько 54 млн. американців». У листі наголошується, що, як правило, право на отримання допомоги від держави мають безробітні й малозабезпечені (інваліди, пенсіонери та багатодітні сім’ї).
Причому, згідно з офіційною статистикою, більш як половина учасників цієї системи — діти до 18 років. На думку Ради підприємців, розподіл «фудстемпів» вигідніше для держави, ніж просто дотації, які можуть бути витрачені не на предмети першої необхідності. Крім того, подібна адресна грошова допомога фактично є альтернативою адміністративним заходам для обмеження зростання цін на продтовари, оскільки компенсує негативний ефект інфляції для споживачів із низьким рівнем доходів.
Думаю, наші чиновники, занепокоєні відсутністю бюджетних коштів для виплат субсидій підприємствам ЖКГ, можуть легко додуматися також і до того, щоб замінити житлово-комунальні субсидії такими-от чеками на харчування. Мовляв, плати за комуналку із власної кишені, причому вчасно, а то пеню нарахуємо, й не бійся, з голоду не помреш — виживеш за рахунок чеків.
Тим часом, такі чеки відкривають широке поле для корупції. Хто повірить, що за гроші й чеки продаватимуть товари однакової якості? Хто повірить, що пенсіонерам, які погано бачать, не почнуть регулярно підсовувати товари, термін використання яких уже минув? І це теж буде вигідно державі: менше пенсіонерів — скромніше соціальні витрати бюджету. Може, ще й МВФ коли-небудь похвалить...
Дивно лише те, що наша влада перестала боятися зростання соціального напруження в суспільстві. Вона ще інколи зобов’язує міністерства покінчити з боргами по зарплаті, але вже не говорить про її зростання — єдиний реальний спосіб стабілізувати Пенсійний фонд. Вона забула про те, що в Україні найнижчий у Європі рівень заробітної плати, й уже фактично не ратують за почату колись урядом Азарова пенсійну реформу. На круглі столи з цієї тематики присилають лише дрібних і вельми юних чиновниць, занепокоєних лише своєю зовнішністю. Віце-президент компанії «Кінто» Віталій Мельничук, зокрема, вважає, що проблема збільшення пенсійного віку в Україні стає предметом «не дискусії, а маніпуляції, бо це питання чутливе й стосується всіх людей».
