Гамора — так називається кузня-музей, але не звичайна, а водяна (їй понад 300 років, а вона досі працює, і є єдиною такою в Європі). Щороку в цей край приїжджають ковалі з різних регіонів України, щоб під шум водяного колеса попрацювати молотками, провести майстер-класи, а ще потанцювати під автентичну музику, поспілкуватись у наметовому містечку та виїхати на полонину Кук.
Фестиваль «Гамора» — це свято етнічної музики та ковальського мистецтва. На гостей чекають майстер-клас із приготування традиційної закарпатської страви — бограчу, верхова їзда, молодіжна дискотека. А любителі активного туризму можуть сходити в похід за маршрутом Міжгір’я-Лисичево. Цікаво, що точна дата заснування кузні в Лисичеві невідома. У 60-х на цьому місці діяла потужна паперова фабрика графа Телекі. Тоді вперше було використано силу води, яка приводила в рух вісім валів. А з 50-х почала діяти водяна кузня. Майстрами в ній тоді працювали словаки, які мали в Лисичеві своє поселення. Тому конструкція «гамори» є аналогічною до таких «гамор» у Німеччині та Словаччині, які були типовими для території Австро-Угорщини.
Кузня працювала на повну потужність до 90-х, поки повінь 98-го не зруйнував греблю, — і кузня зупинилася. Утім, коли «гамору» взяли в оренду підприємці — подружжя Віктор та Ольга Петровці — вони власними силами збудували нову греблю, зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні, зберігши первісний варіант її механізму. Нині «гамора» стала унікальним об’єктом. Маючи статус музею та пам’ятки ковальського виробництва, вона водночас діє і як звичайна кузня, де виготовляється інвентар для мешканців Лисичева та довколишніх сіл: лопати, мотики, рогачки для винограду, аршови (заступи), а для туристів — підкови, які купують на щастя як сувеніри.
