Сьогодні відбудеться позачергове засідання Ради національної безпеки й оборони України. Члени РНБОУ повинні прийняти, чи не найважливiше на цей час політичне рішення — буде чи ні представлено Україну на Празькому саміті НАТО. Учора, коли верстався номер, «День» отримав статтю Генсека Альянсу лорда Джорджа Робертсона. Висловлена ним позиція дає цілком чітке уявлення про те, до яких євроатлантичних процесів зможе приєднатися Україна. Або не зможе — принаймні до наступного етапу реформування і розширення Альянсу. Вiд рiшення Ради безпеки залежить дуже багато.
Чи може НАТО відіграти роль у боротьбі проти міжнародного тероризму? Чи зможе Північноатлантичний Альянс забезпечити нам безпеку в стратегічній обстановці, що радикально змінилася? Чи може старий пес навчитися нових трюків? Наступного тижня глави держав-членів НАТО та глави уряду країн-членів НАТО дадуть недвозначну позитивну відповідь на ці запитання.
Терористичні акти в Нью- Йорку та Вашингтоні започаткували інтенсивні трансатлантичні дебати. Висловлювалися найрізноманітніші думки, і висувалися найрізноманітніші припущення. Деякі американці заявляли, що США більше не потребує союзників. Деякі європейці стверджували, що США безповоротно схиляються до односторонніх дій. Обидва ці погляди неправильні, й зустріч на вищому рівні представників держав-членів НАТО у Празі покаже, чому. Празький саміт переконає навіть найзатятіших скептиків у тому, що коли справа дійде до довготривалого забезпечення безпеки, альтернативи спільним діям Північної Америки та Європи не існує. Наприклад:
Проблема тероризму: Події 11-го вересня 2001 року унеможливили загальноприйняте переконання, що терористам потрібно багато свідків, а не багато жертв. Будучи колись головним чином внутрішньою проблемою окремих країн, тероризм став найсерйознішою загрозою міжнародній безпеці.
Саме тому НАТО й сприятиме розв’язанню проблеми тероризму. Заклик 12 вересня 2001 року до виконання зобов’язання про колективну самооборону країн-членів НАТО був лише початком. Скоро з’явиться нова військова концепція захисту від тероризму, підкріплена розвитком і вдосконаленням особливих контртерористичних можливостей НАТО. Ми ще більше розширимо й поглибимо нашу співпрацю у сфері запобігання поширенню зброї масового ураження та ліквідації наслідків на випадок, якщо перше не вдасться. Одним словом, НАТО стане центром координації та планування багатонаціонального військового внеску у захист від тероризму й інших нових загроз.
Поліпшення військових можливостей: Військові можливості являють собою найважливішу основу нашої безпеки. Між військовими можливостями та політичною довірою існує прямий взаємозв’язок. Однак нам необхідні можливості, відмінні про тих, яких ми потребували в період холодної війни. Нам потрібні сили, які б реагували швидше, мали більше охоплення й могли перебувати в дії довше. Поліпшення військових можливостей НАТО стане, таким чином, засобом для випробування потенціалу Альянсу. І НАТО витримає це випробування.
Нові сили реагування НАТО будуть сформовані із найпередовіших сил Альянсу для надшвидкого вживання заходів у відповідь на нові загрози безпеці. Ми ліквідуємо недоліки наших військових сил за допомогою конкретних національних зобов’язань. Встановлення нових пріоритетів, менше дублювання і краща співпраця у сфері озброєнь є подальшими заходами, які забезпечать Альянсу військову перевагу. Ми також потурбуємося про те, щоб наші зусилля були пов’язані з діями Європейського Союзу щодо поліпшення своїх військових можливостей.
Прийняття нових членів: Місце проведення Празького саміту в столиці однієї з держав, які нещодавно ввійшли в НАТО, є символом успішного сприяння Альянсу об’єднанню Європи. Однак цю справу ще не закінчено. Тому у Празі ми запросимо ще декілька країн приєднатися до Альянсу. Це назавжди покладе край поділу Європи періоду холодної війни й виключить будь-яку можливість повернення до темних часів минулого європейського континенту.
Прийняття нових членів стане повторенням позитивного досвіду останнього раунду розширення Альянсу. Країни, які отримають запрошення вступити в НАТО під час Празького саміту, впродовж багатьох років виступали партнерами Альянсу, особливо у справі встановлення миру та стабільності на Балканах і в Південно-Східній Європі. Більше того, в кожній із них протягом декількох років проводилася реформа оборонного сектора за сприяння й підтримки з боку НАТО. Таким чином, ці країни не будуть простими споживачами, а зроблять безпосередній внесок у забезпечення безпеки, що ще більше посилить Альянс.
Поглиблення партнерських відносин: Керівництво терористичними актами 11 вересня здійснювалося громадянином Саудівської Аравії, який жив у Середній Азії; операції планувалися людьми зі східного й південного узбережжя Середземного моря, що проживають у Західній Європі; тоді як здійснені вони були в Північній Америці. Ці факти краще ніж будь-що iнше, ілюструють необхідність співпраці та партнерства у сфері безпеки, яка поширювалася б на Середню Азію й усе Середземномор’я. Такі механізми партнерських відносин уже існують. У Празі ми ще більше підвищимо їхню ефективність.
Ми зосередимо увагу на спільній боротьбі з тероризмом і поглибимо співпрацю у сфері реформи сектора безпеки. Запровадивши гнучкішу форму зустрічей, ми доб’ємося того, що наші механізми партнерських відносин краще відповідатимуть інтересам кожної окремої країни- партнера в рамках НАТО.
Поліпшення відносин між Росією й НАТО: Колись більшість людей на Заході дивилися на Росію як на частину проблеми безпеки. Тепер це не так. У сьогоднішній стратегічній обстановці, загостреній проблемами тероризму та поширення зброї масового знищення, Росія є значним елементом розв’язання цих проблем. І якщо зустріч у Празі не стане початком нової грандіозної ініціативи, то це лише тому, що ми вже започаткували нові відносини між Росією і НАТО у травні на спеціальному саміті в Римі.
Нова Рада НАТО та Росії, створена в Римі, пропонує ефективний і гнучкий механізм для спільного аналізу ситуації, спільних рішень і навіть спільних дій. За останні шість місяців дуже багато було досягнуто у сфері перетворення політичної ідеї Римського саміту на практичну співпрацю.
Генрі Кіссінджер стверджував після терористичних актів у Нью-Йорку й Вашингтоні 2001 р., що цю трагедію можна перетворити на нову сприятливу можливість. НАТО зважило на цю думку. Поліпшення військових можливостей, прийняття нових членів і поглиблення партнерських відносин дозволять Альянсу продемонструвати, що він залишається головним інструментом розв’язання нинішніх і майбутніх завдань, пов’язаних із забезпеченням безпеки. У Празі ця думка прозвучить голосно й виразно.
ДО РЕЧI
Учора Держсекретар США Колін Пауелл у телефонній розмові з міністром закордонних справ України Анатолієм Зленком підкреслив важливість проведення засідання Комісії Україна—НАТО в Празі.
Експерт Центру з вивчення конфліктів Військової академії Великої Британії Джеймс Шерр сказав «Дню», що «затінення декларації, зробленої Україною 23 травня, скандалом навколо «Кольчуги» й відсування України до маргінесу Празького саміту подекуди трансформували непевність у паніку. Але справа в тому, що держава і суспільство в Україні не просто змінюються, вони змінюються дуже швидко. І цей момент має бути використаний Заходом з делікатністю і розсудністю».
